Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Поради вихователя-методиста

Поради вихователя-методиста

Рекомендації для батьків та педагогів з виховання красномовної дитини

Можна бути неймовірно розумною людиною, але водночас говорити так, що ніхто не зрозуміє, що ти хочеш сказати.

Говорити красиво – зовсім не означає лише правильно вимовляти всі звуки абетки.

Гарне мовлення – це:

  • правильно побудовані речення;

  • значний словниковий запас;

  • уміння доречно вживати порівняння, слова-замінники, цитати;

  • плавне мовлення, без запинок, слів-паразитів (ну, це от, типу, е-е …);

  • уміння правильно робити паузи між реченнями та всередині них;

  • уміння змінювати інтонацію, говорити тихіше або голосніше;

  • уміння говорити емоційно;

  • грамотне використання слів;

  • правильна вимова звуків.

Уміння говорити красиво – прекрасна якість, яка допоможе дитині справляти гарне враження на співрозмовника. Тому варто звернути увагу на розвиток мовлення якомога раніше, відразу після народження. Коли батьки співають дитині колискові, розмовляють із нею, схиляючись до колиски, дають послухати гарну музику – це і є перші уроки розвитку мовлення.

Декілька чітких рекомендацій,  щоб дитина навчилася гарно говорити:

  • Проконсультуйтеся у логопеда. Чим швидше ви це зробите, тим краще й швидше матимете результат. Якщо дитина не вимовляє навіть 1-2 звуки, якщо в дитини «каша в роті», мовлення не звучить правильно, вже варто звертатися.

  • Займіться вокалом. Знайдіть дитині кваліфікованого педагога з вокалу – і можливо, вам не знадобиться логопед. Усі вокальні вправи – відмінний тренажер для дитячого мовлення.

  • Читайте книги вголос. Поки дитина ще мала, читатимете ви, батьки. Читайте виразно, з інтонацією. Коли дитина навчиться читати, читатиме вголос для вас, наслідуючи ваше читання. Хваліть дитину, заохочуйте.

  • Слухайте казки. Дуже корисно слухати разом і обговорювати. Незвичайні слова, правильні звороти й порівняння, побудова речень збагачують дитяче мовлення, зроблять його яскравішим і багатшим.

Варто також слухати аудіоказки.

  • Відвідуйте театр. Залучайте дитину до прекрасного. Театральний спектакль – це якісний текст, вимовлений професійними акторами.

  • Розвивайте дрібну моторику. Центр дрібної моторики і мовлення розташовані поруч у головному мозку людини, тому розвиток одного «підтримує» і розвиток іншого. Недаремно руку називають другим органом мовлення.

  • Влаштовуйте домашні вистави. Сімейні свята – відмінна сцена для тренування мовлення.

  • Учіть скоромовки і чистомовки. Вивчіть їх якнайбільше і проговорюйте якнайчастіше. Важливо не навчитися говорити швидко, а навчитися говорити чітко.

  • Говоріть удома правильно і красиво. Якщо ви самі вимовляєте слова неправильно, вживаєте брутальні слова, то будьте готовими до того, що і ваша дитина говоритиме так само.

  • Менше переглядайте телепередачі. На жаль, навіть на телебаченні сьогодні не завжди можна почути правильну українську мову. Ці помилки навряд чи навчать дитину правильно і грамотно говорити.

  • Розмовляйте з дитиною. Це один з найефективніших способів навчити дитину красиво говорити. Розмова малюка і дорослого – це діалог. Важливо слухати малюка, ставлячи навідні запитання і даючи можливість висловитися.

  • Слухайте дитину. Для того, щоб дитина хотіла говорити, у неї повинні бути уважні слухачі.

Слухати можна по-різному: відвернувшись, розмовляючи по телефону, дивлячись телевізор.

А як же слухати правильно?:

  • дивіться на дитину, коли вона говорить;

  • ваша поза має виражати увагу (не виявляйте нетерпіння, не відволікайтеся, не поглядайте на дитину…);

  • ваші коментарі дають дитині зрозуміти, що ви зацікавлені її розповіддю;

  • після розповіді обов’язково дайте оцінку сказаному, адже дитині це дуже важливо;

  • поцікавтеся думкою дитини з приводу своєї розповіді.

   Якщо у вас був важкий день і ви не в змозі нікого слухати, краще м’яко, але чесно сказати про це дитині.

  Отже, щоб навчити дитину говорити красиво, існує чимало простих і ефективних способів цього досягнути. Але головне – це ваша любов і терпіння, віра в малюка й у те, що у вас усе обовязково вийде.

Як навчити дітей ставити запитання

Як навчати дітей ставити запитання по суті

 

Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх стави­ти запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

  • Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві п’ятнадцять —двадцять хвилин.
  • Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.
  • З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.
  • Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величи­ни?», «Ти не зрозумів, як відрізнити круги від овалів? » тощо.
  • Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти —шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.
  • Не соромтеся не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.
  • Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–               Я хочу тебе запитати…;

–               Скажи, будь ласка,…;

–               Мені цікаво…;

–               Як ти вважаєш…

  • Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприя­тиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

 

Формуємо активну позицію дитини щодо власної безпеки

Формуючи активну позицію дитини щодо власної безпеки

слід пам’ятати:

  • кожна дитина має усвідомлювати, що немає більшої цінності, ніж життя, бути впевненою, що її люблять і цінують;
  • дитина має знати, що у неї є права. Так само, як право дихати, вона має право захищати своє тіло, свої думки, свої погляди;
  • дитина не повинна боятись. Страх — поганий помічник у си­туаціях, коли треба діяти рішуче і швидко;
  • не можна виховувати у дитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти у неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими і розумними, а дорослі повинні заохочувати прояви дитячої ініціативи;
  • дитина має довіряти близьким дорослим — батькам, вихователям, вчителям — і, не вагаючись, розповідати їм про будь-яку пригоду;
  • дитина має бути певною, що близькі зрозуміють та допоможуть;
  • у розмовах з дитиною не може бути заборонених тем. Якщо розповідь дитини (особливо стосовно сексуальних домагань) не слухають або, що найгірше, не вірять їй, відчуття несправедливості може призвести до девіантних форм поведінки або до хронічного психоемоційного напруження дитини внаслідок стресової ситуації;
  • діти мають бути певні: ніхто не каратиме їх за відмову розмовляти з незнайомими людьми. У ситуації, коли дорослі проявляють настирливість чи агресивність, діти мають право брехати, кричати, тікати, здіймати паніку, робити все, що вважають за потрібне, аби залишитися неушкодженими;
  • діти мають знати, що інтимні частини тіла належать лише їм, і у відсутності батьків та вихователів ніхто без дозволу дитини не має права їх оглядати, а тим більше — торкатися. Навіть під час медичних оглядів у дошкільних навчальних закладах поруч з дитиною має бути вихователь.

Рекомендації щодо підготовки дитини до школи

Рекомендації щодо підготовки дитини до школи

  1. Кожного дня читайте дитині та обговорюйте прочитане .
  2. Заохочуйте дитину ставити питання , і разом знаходьте відповідь .
  3. Збільшуйте словниковий запас дитини ( слова різних частин мови ) .
  4. Складайте разом із дитиною розповіді за картинкою . Спочатку почніть ви , а потім попросіть малюка продовжити розповідь .Можете прочитати коротенькі розповіді та кожного разу попросіть переказати їх . Зверніть увагу на те , чи переказала дитина  вам головну думку , чи зробила опис другорядних деталей , або розповідь не вдалася .
  5. Учіть із дитиною вірші напам’ять . Спочатку розкажіть вірш повністю , а потім заучуйте частинами . Слідкуйте , чи повно дитина відтворює текст , чи не переставляє слова , чи пропускає слова  або додає неіснуючі .
  6. У розмові з дитиною називайте більше предметів , явищ природи , їхніх ознак , дій з ними .Визначайте що добре а що погане ( вогонь добре – вогонь погано ) .
  7. Знайомте дитину з лічбою , послідовністю чисел .Щоразу звертайте увагу на такі моменти : чи рахує дитина очима або промовляє тихим , але чутним голосом . Необхідно , щоб малюк поступово переходив від торканням пальцем предмету під час лічби до лічби без видимих або рухомих контактів , тобто до лічби очима .
  8. Вчіть дитину порівнювати , знаходити спільне та відмінне в предметах : «  що на цій картинці інакше ? » , «  Що змінилось ?» , «  Чим ці кошики схожі ? » тощо .
  9. Заохочуйте малюка до ігор з іншими дітьми , грайтеся разом із дитиною в різні ігри, придумуйте різні цікаві ситуації та обігруйте їх .
  10. Допоможіть дитині запам’ятати її ім’я , прізвище , адресу .
  11. Побільше розмовляйте про своє село , про рідний край , про народні традиції .
  12. Використовуйте ігри та вправи , спрямовані на ознайомлення з літерами , розвиток мовленнєвого слуху та формування навичок  звуко – літерного аналізу . Наприклад ,називайте по черзі  кожну літеру  у слові , а потім  запропонуйте малюку знайти місце знаходження певної літери  ; визначте з дитиною звуки , які повторюються у слові ; визначте , які звуки у слові різні .
  13. Будьте завжди прикладом для малюка ; у правильній вимові слів , вживанні лексичних значень слів ; намагайтеся не припускатися граматичних помилок .
  14. Якщо ви помітили , що ваша дитина робить кострубаті з’єднання , не вміє орієнтуватися на аркуші паперу та недостатньо володіє олівцем , приділіть увагу розвитку загальної та дрібної моторики руки .

 

Поради батькам .

1. Радійте вашому синові чи дочці ! Розмовляйте з дитиною турботливо , підбадьорливим тоном .

2.  Коли дитина з вами розмовляє  , слухайте уважно , не перебиваючи .

3.  Ваші пояснення мають бути простими і ясними , говоріть чітко , ясно .

4. Намагайтесь виявити інтерес до того , що їй подобається робити ( малювати , колекціонувати тощо . )

5.  Не втрачайте почуття гумору .

6.  Заохочуйте допитливість та творчість дитини , прагнення ставити запитання .

7. Ніколи не кажіть дитині , що вона погана , тому що приносить додому погані оцінки .Ставлення до оцінок має бути робочим . Так , вони сигналізують про стан навчання , але не є вироком на все подальше життя . Інколи для збереження гарних взаємин у сім’ї оцінку , яка вас не влаштовує , краще проігнорувати , іноді вона має викликати співчуття , а інколи їй навіть можна зрадіти .

8. Ваш дім має бути безпечним островом у вирі численних подій , де дитині довіряють і , найголовніше , де її люблять .

Поради батькам майбутніх першокласників

Поради батькам майбутніх першокласників

Мовлення дитини – один з важливих аспектів готовності дитини до школи

  • Обов’язково запитуйте у дитини при

опрацюванні нової теми, що, на її дум­ку, в запропонованому завданні най­складніше, що можна було б зрозуміти неправильно.

  • Уникайте запитання: «Все зрозумів?».

Відповісти на таке запитання дошкіль­ник, найімовірніше, поки що не змо­же, а точніше, відповість ствердно. Тому запитання має звучати макси­мально конкретно: «Ти зрозумів, як ді­знатися, яке число більше, а яке мен­ше? Ні? Давай подумаємо, що саме тут незрозуміло і як про це запитати? ».

  • Давайте майбутнім першокласни­кам час від часу завдання, свідомо пропустивши якусь важливу деталь. За допомогою навідних питань дай­те дитині зрозуміти, що вона знає не все необхідне для його розв’язання: «Як тобі здається, ти можеш розв’я­зати цю задачу? Ти ні про що не хо­чеш запитати? Може, тобі потрібно щось уточнити?» тощо. Якщо дитина стверджує, що запитань немає, дай­те їй змогу спробувати розв’язати завдання, а потім, аналізуючи резуль­тати, допоможіть дитині зрозуміти, за потреби покажіть, де саме слід було поставити запитання, щоб уникнути помилок.
  • Розіграйте проблемні ситуації, органі­зовуючи сюжетно-рольову гру «Шко­ла», які допоможуть майбутньому учню не розгубитися у класі й поста­вити необхідні запитання вчителю. Такі ситуації можна розіграти вдо­ма за допомогою ляльок бі-ба-бо або м’яких іграшок.
  • Створіть ситуації, які дадуть дитині змогу побути у грі в різних ролях, зо­крема:

—            у ролі успішного учня, який чітко та по суті формулює свої запи­тання;

—            у ролі учня-недотепи, який не вміє поставити правильне запитання і вислухати відповідь;

—            у ролі «всезнайки», який викри­кує відповідь, навіть не дослухав­ши запитання вчителя.

З’ясуйте разом із дитиною, яка мо­дель поведінки вдала, а яка ні.

  • Вправляйте дітей у активному вико­ристанні таких мовних формул:

—            Я не цілком зрозумів …

—            Я хотів би уточнити …

—            Чи можу я запитати …

—            У мене виникло запитання …

—            Чи правильно я розумію …

—            Порадьте мені, будь ласка, …

Дорослим не слід забувати, що вміння ста­вити правильні запитання убезпечить майбут­нього школяра від багатьох труднощів і нега­раздів шкільного життя і сприятиме успішному навчанню.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ З ПИТАНЬ ЕКНОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ З ПИТАНЬ ЕКНОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

 

1. Постійно спілкуйтесь зі своїми дітками. Ідучи в дитячий садок розповідайте кожен ранок про щось одне (дерева – для чого, що з них виготовляють, хто саджає, як до них ставитись; магазин –  хто працює, яка користь людям, як спілкуватись у магазині (обігруйте: продавець-покупець); будинок – скільки поверхів, хто живе, чи потрібно житло людям, хто будує, які є будинки, хто доглядає, чи треба берегти будинок). Своїми розмовами виховуйте у дітей бережливе ставлення до навколишнього.

 2. Привчайте дітей до суспільного спілкування. Заходячи з дитиною у перукарню, магазин дайте їй можливість самій робити замовлення, купувати (при цьому підказуючи, поправляючи її тихенько, тактовно).

3. Виховуйте у дітей повагу до людей праці. Розповідайте про людей різних професій, про їх важливість для суспільства (лікар-лікує, вчитель-навчає, двірник-прибирає, тощо).

4. Вводьте дітей у «складання», «розподіл» сімейного бюджету. Тато і мама працюють, за що їм платять гроші «зарплату». На що в першу чергу їх ви потратите, що є найважливішим, без чого можна обійтись. Ставте перед дітьми право вибору: купити тобі машинку на пульту, чи взуття сестричці (братику), чи бабусі ліки, тощо.

5. Залучайте дітей до домашнього «господарювання». Привчайте дітей до праці, охайності. Давайте їм сталі трудові обов’язки в сім’ї (прибирання іграшок, витирання пилу, пилососити, догляд за взуттям, одягом, тощо) перевіряйте виконання і хваліть дітей, заохочуйте.

6. Виховуйте у дітей економність, бережливість, раціональність. Привчайте виключати світло у кімнатах де нікого немає (щоб не платити зайві кошти; з зекономлених грошей можна купити іграшки), воду вмикати по потребі, зайвої не наливати (розповісти, що ми п’єм прісну, очищену воду, а її на планеті не так і багато і за воду також треба платити гроші, показати, що при чищенні зубів краще набрати води в скляночку).

7. Виховуйте у дітей працелюбність. Беріть дітей з собою на город, грядку. Розповідайте, показуйте процес роботи (що садиться, що сіється, чи густо, рідко і чому, прополювання, збирання врожаю), залучайте їх по мірі можливості до самого процесу роботи на городі.  Акцентуйте увагу дітей на важливості мати свої вирощені овочі і фрукти (не треба купувати). Дітям це цікаво і в них є бажання, інтерес і цікавість до роботи.

8. Одним з перших є виховання у дітей бережливого ставлення до своїх іграшок, книг. Іграшки, книги – результат праці багатьох людей, потраченого матеріалу, врешті батьки заплатили зароблені кошти. Іграшки, книги, які збереженні можуть слугувати для інших.

9. Беріть дітей із собою в банк і розповідайте про цю сферу економічної діяльності. Які операції здійснюють в банках і що вони означають (кредит, вклад, обмін валюти, проплати (світло, газ, за садок)) і хто тут працює, і кому що треба для роботи, якими знаннями і вміннями повинен володіти кожен працівник.

10. Показуйте справжні гроші, рахуйте, обігруйте ігрові сюжети. Наприклад –  «Магазин», орієнтовно (без копійок), що скільки коштує (ви покупець, а дитина продавець і навпаки). Грайте в будь-які ігри, в різних ролях «Перукарня», «Банк», «Будівельники» нарівні зі своєю дитиною.

11. Розповідайте про гроші інших країн світу (валюту).  Мандруйте уявно по світу і розраховуйтесь за всі послуги тими грошима, в якій державі ви знаходитесь.

12. Читайте їм побільше художньої літератури, яка є невичерпним джерелом формування економічної культури у дітей (казки, оповідання, вірші, загадки, прислів’я, приказки). На основі змісту твору робіть економічний аналіз («Ріпка» для чого посадив дід ріпку, коли добре як ріпка велика виросте чи маленька; «Колосок» як вирощується хліб, що для цього треба, як ставитись до хліба; «Теремок» будівництво житла, його значення, практичність, тощо).

13. Залучайте дітей до кухні. Виховуйте економне використання продуктів (з черствого батона піджарити грінки, зробити бутерброд). Розповідайте і показуйте дітям які інгредієнти входять до складу компоту, борщу, супу, каші, салату. Залучайте дітей до заготівлі консервації, розкажіть з якою метою ви це робите і яку економію це приносить сімейному бюджету. Розповідайте про важливість для здоров’я правильного харчування (не сухарики, чіпси, цукерки).

14. Виховуйте у дітей бережне ставлення до свого здоров’я. Розповідайте про те, що коли дитина хвора треба витрачати кошти на лікування, а це дуже дорого, а головне, що вона не зможе гратись. Якщо вже дитина захворіла, то можна лікуватись за допомогою народної медицини (вживати напої з лікарських рослин (малина, суниці, звіробій, ромашка)). А ще краще оберігатись від захворювання, травм.

15.Реклама постійний супутник нашого життя. А тому навчайте дітей правильно аналізувати позитивні і негативні її сторони.  Разом з дитиною  творіть рекламу.

Виховуйте у своїх дітей бережливість, економність, раціональність, практичність, працелюбність.

77768842_fon_ryabina1

Безпека і спокій ваших дітей

«БЕЗПЕКА І СПОКІЙ ВАШИХ ДІТЕЙ»

Поради батькам

1.  Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кінофільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв.

Пам ’ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тіш, що вона бачить на екрані, і тим, що буває в її повсякденному житті. Тому в особливо гострі соціальні ситуації не варто переглядати інформаційні телепрограми разом із дітьми, особливо перед сном, бо після таких переглядів у них можуть порушуватися сон, апетит, з’являтися нічні страхи, енурез. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, а лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж “поповнилилави жертв, тобто стали вторинними жертвами.

Для малих не так уже й істотно, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Уже сама інформація для них завжди стресова, вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу, в якому живе. Особливо такі реакції притаманні “тривожним” дітям.

2. Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими. Така установка допомагає спрямувати “моральний компас” дитини на добро, людяність, на розвиток зрілої особистості, яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.

3. Пам’ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо “заражаємо” власними страхами своїх дітей.

Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас тривожить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбувається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

4. Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки.

5. Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей — у магазинах, міському транспорті, на базарах. Але якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова про це обов’язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще “озброюють” дитину досвідом.

6. Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.