Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Поради психолога

Поради психолога

Які казки позбавлять дитину від комплексів і страхів

Читання замість психолога: які казки позбавлять дитину від комплексів і страхів

За допомогою правильної казки можна «вилікувати» дитину від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини її поганого поводження

Кожна мама знає: кращий спосіб вкласти дитину спати, заспокоїти, розвеселити або зацікавити – прочитати казку. При цьому далеко не всі батьки в курсі, що чарівні історії можуть виконувати роль не тільки снодійного і «антидепресанту», а й психолога. За допомогою правильної казки у тебе вийде «вилікувати» дитини від сором’язливості або, наприклад, зрозуміти причини його поганої поведінки.

Незважаючи на те що люди складають чарівні історії багато тисяч років, казкотерапія як окремий напрям в психології з’явилася відносно недавно – наприкінці минулого століття. Як і багато інших ноу-хау, цей метод спочатку використовували у роботі з «особливими» дітьми (аутистами, гіперактивними і т. д.). Результати були приголомшливими: психологи за допомогою казкотерапії змогли добитися значних покращень в стані хворих діток. Самі розумієте, якщо метод працює у дітей зі складними психологічними проблемами, то з капризами і страхами твого крихти впорається тим більше.

 Казкотерапія – по суті, маніпуляції з чарівною історією, яку дитина повинна не просто вислухати або прочитати, а переробити, дописати на свій лад, розіграти за ролями, пояснити причини поведінки того чи іншого персонажа. Через те що малюк буде наділяти казкових героїв своїми переживаннями, на світ вилізуть всі його образи і комплекси, які до цього моменту ховалися в таємних куточках душі. Зрозумівши, що конкретно терзає, хвилює і турбує твого крихту, тобі буде набагато легше знайти з ним спільну мову, допомогти йому вирішити проблеми.

 

Хто образив Несміяну?

Щоб застосовувати казкотерапію на практиці, тобі не знадобиться диплом професійного психолога. Просто згадай з дитиною улюблену казку, а потім попроси його розповісти її заново. Будь пильна, не перебивай, але і не забувай ставити уточнюючі питання. У ході вашої бесіди може з’ясуватися багато цікавого. Наприклад, виявиться, що Сірий Вовк з «Червоної Шапочки» був злим, тому що дівчинка і бабуся не хотіли з ним дружити і він відчував себе самотнім. Швидше за все, і твій шибеник часто б’ється на дитячому майданчику зовсім не через кепський характер – просто інші дітлахи чомусь не кличуть його в свої ігри. А царівна Несміяна плаче з ранку до вечора, бо її мама і тато весь час сваряться. У даному випадку сумна королівна – твоя дочка, а її батьки – ти з чоловіком. Мабуть, ваші відносини хвилюють дитину набагато сильніше, ніж ти думала.

Намацавши проблему, переходь до її розв’язання. Постарайся з’ясувати у крихти, що могло б виправити становище і порадувати царівну або як допомогти сірому Вовку. Але ні в якому разі не підштовхувати дитину до відповіді, яка здається правильною тобі. Переробляючи на свій розсуд казку, малюк вибере варіант, найбільш відповідний його внутрішньому стану. І це буде відповідь, що не тільки дасть тобі ключик до вирішення проблеми, але і дозволить дитині звільнитися від внутрішньої напруги.

Будь пильна! Якщо чадо переписує хороший кінець казки на поганий, робить доброго героя надмірно жорстоким і мстивим або, пишучи історію, акцентує свою увагу на агресії і сценах насильства – варто звернутися до психолога. У серйозних випадках психокорекції, нехай навіть казкової, повинен займатися професіонал.

 

Принцеса? Королівна!

Якщо хоч одна з твоїх приятельок стверджує, що вона в дитинстві ніколи не переодягалася принцесою або феєю, – безсумнівно, подруга лукавить. Втім, як і багато солідних татусів, що засуджують нащадків за «чінгачгукське»

пір’я в голові або «бетменскі» крила. Всі діти обожнюють приміряти на себе різні ролі і носитиме казкові костюми. Крім задоволення з цієї гри можна витягти величезну користь. Якщо, приміром, ти мама соромливої, невпевненої дівчинки – дозволь їй стати прекрасною королевою. Підведи красуню до дзеркала, і ти побачиш, як розпрямляться її плечі і зміниться хода! А непосидючому шкоді і шибенику буде корисно відчути себе лицарем, відповідальним за порятунок світу.

Знайдіть з малюком велику коробку і зробіть з неї чарівну скриню. Його можна наповнити змістом бабусиної шафи: яскравими хустками, пір’ям і хитромудрими беретами. Запропонуй своїй дитині поступово діставати звідти ці «аксесуари» і приміряти на себе. Попроси своє чадо розповісти про персонажа, в якого він перевтілився: що він любить, з ким дружить, чи щасливий він, а може, потребує допомоги? Твоє завдання – зібрати максимальну кількість інформації про вигаданого героя, адже він пряме відображення особистості твого дитя.

Перебуваючи в образі, з одного боку, малюк може виплеснути емоції пригнічені і бажання, а з іншого – програти різні моделі поведінки, що допоможе йому в спілкуванні з однолітками. До речі, перевдягання допоможе і тобі. Перетворившись на чарівницю, королеву або повелительку джунглів, ти можеш привести до тями своє чадо – дитина прийме умови гри і з радістю буде виконувати дані тобою «відповідальні доручення». Користуючись своєю «королівської» владою, тобі буде простіше умовити непосиду зібрати іграшки чи, наприклад, застелити ліжко.

 

Думка фахівця

Світлана Коноваленко, дитячий психолог, логопед вищої категорії, к. п. н.:

–  Вибираючи казку для читання на ніч, уникайте сумних і похмурих сюжетів

– позитиву в історії завжди має бути більше, ніж негативу. Легкі чарівні казки

–  кращий вечірній варіант. Якщо ви читаєте будь-який великий твір і перериваєте на середині, щоб продовжити завтра, робіть це на нейтральній або хорошій ноті. Якщо ви залишите малюка в ліжечку, закривши книгу на негативному моменті (наприклад, Іван-царевич загинув, а Сірий Вовк ще не приніс живої води), не виключено, що дитина буде перебувати всю ніч в напрузі й не зможе спокійно спати.

 

Всьому свій час

 З роки: Три порося

У 3-4 роки дітям близькі й цікаві казки про тварин, причому неважливо, що це – вірші Чуковського або незабутні «Три порося».

 

4,5 року: Вінні-Пух

З 4,5 року діти отримують величезне задоволення, слухаючи казки про взаємодію тварин і людей. Іван-царевич і Сірий Вовк, Крістофер Робін і Вінні-Пух – ідеальні варіанти!

 

5 років: Попелюшка

З 5-6 років малюк ідентифікує себе вже з людськими персонажами: хлопчики

–  з лицарями, дівчатка – з принцесами. Цих героїв ти зможеш відшукати в чарівних казках Шарля Перро і Андерсена.

 

7 років: Придумай сам

У 6-7 років дитина починає придумувати власних казкових персонажів і, звичайно, розповідати про них оточуючим. До речі, саме так народилися відомі страшилки про «труну на коліщатках». Почувши від свого чада чергову страшну історію, не хапайся за голову: психологи стверджують, що, лякаючи своїми розповідями оточуючих, дитина «опрацьовує» свої страхи.

 

Зірки про казки

 

Слава:

– Я ніколи не чула про казкотерапію, але, як з’ясувалося, практикувала її , коли моя донька була маленькою. Всім іншим історіям Саша воліла не ті, що написані відомими авторами, а складені мною. Я придумала двох кумедних персонажів – хлопчиська Тіммі і його собачку Х’ю, які весь час потрапляли в різні переробки, іноді смішні, іноді сумні, іноді страшні. Найголовніше, на прикладі цих двох я в ігровій формі намагалася дати дочці відповіді на її запитання, підказати, як поводитися в тій чи іншій ситуації.

 

Юлія Бордовських:

–   Казкотерапія не раз допомагала мені і моїй донці Марусі. Наприклад, цього року дітям видали список книг для читання на літніх канікулах. Серед інших в ньому зазначені дуже серйозні автори, складні для розуміння десятирічною дитиною, – наприклад, Гоголь, Лєсков, Паустовський. Щоб Марусі було простіше, я купила величезний збірник російських народних казок. Тепер ми чередуємо «дорослі» книжки з чарівними історіями: таким чином мозок дитини відпочиває і краще сприймає нову інформацію.

 

Кирило Андрєєв:

–   Коли маленьку дитину терзають страхи, його хтось образив або ж він сам зробив недобре, казка – найкращий помічник. Ми з дружиною часто придумували для сина якихось вигаданих хлопчиків, з якими трапилося те ж саме, що і з Кирилом. Вони легко виходили з ситуації, що склалася, боролися зі своїми маленькими фобіями, просили вибачення і карали кривдників. І ця інформація сприймалася сином краще, ніж якщо б ми йому читали нотації і пояснювали все «по-дорослому».