Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Робота з дітьми

Робота з дітьми

Заняття У сонечка вчимося доброти

У сонечка вчимося доброти

 

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності через знайомлення їх зі змістом казки. Актуалізувати вживання якісних прикметників. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати добряку, бажання допомагати іншим.

Словник: якісні прикметники на позначення характеристик сонця та вітру.

Обладнання: магнітна дошка; зображення лагідного сонечка та сонця, затуленого хмаринкою, сонячних промінців, сонячних зайчиків, сердитого вітру, дощика; наголівники хмаринок; прозора блакитна хустинка.

 

Хід заняття:

    Психолог:

Сонечко встало ранесенько,

Вмилось росою чистесенько,

Застрибали зайчики сонячні,

Задзвеніли промінчики сонячно.

Прокидайтесь, дорослі і діти/

Зацвітайте на луках, квіти!

Задзвеніть переспівами пташки!

Розправляйте крильця, комашки!

Зустріне вас сонце ласкою,

Поведе по стежинах казкою.

— Казка, з якою я вас ознайомлю сьогодні, присвячена сонечку та віт­ру. Вона так і називається: “Сонце та Вітер”. Сідайте на килимок зручненько й слухайте мене гарненько.

Психолог виставляє зображення усміхненого Сонечка та сердитого Вітра й розповідає дітям казку.

Психолог: А тепер подумайте й скажіть: хто вам більше сподо­бався в казці — Сонце чи Ві­тер? Поясніть свій вибір.

Діти. Сподобалося Сонце, бо воно добре, лагідне й ні­кому не чинить зла.

Психолог: А чи сподо­бався вам Вітер?

Діти. Ні, бо він сердитий, лихий.

Психолог: Тож запам’ятайте, діти, слова Сон­ця: “Добром і ласкою можна зробити більше, ніж гнівом”. Назвіть, будь ласка, слова, якими вам хоті­лося б звернутися до Сонечка.

Діти. Сонечко любе, золоте, щедре, лагідне, яск­раве, усміхнене, променисте, ясне, веселе.

Психолог: А тепер уважно погляньмо на Вітра. Пригадайте його поведінку в нашій казці. Як можемо його назвати: Вітер, Віт­рик, Вітерець, а чи Віт­рище?

Діти. Вітрище.

Психолог: Вітрище який?

Діти. Дошкульний, сильний, сердитий, прони­зливий, поривчастий, колю­чий, холодний, злий.

Психолог: Якої шкоди завдає природі такий Вітрище?

Діти. Він ламає дерева, здіймає пі­сок, зриває дахи з будівель, перевертає човни й на­віть кораблі на морі.

Психолог: У Вітрища є молодший брат — його називають Вітриком. Послухайте, як іще лагідно зву­чить його ім’я: Вітричок, Вітерець. Як ви. гадаєте, який характер має Вітрик?

Діти. Він лагідний, тихий, приємний, теплий, легенький, пустотливий, веселий.

Психолог: А чи хотілося б вам пограти з ним?

Діти. Так!

Психолог: Тож пограймо. Спочатку лічилкою виберемо Вітрика. Ставаймо в коло.

Розлітайтесь, хмарки, сонечко, світи!

Вітерцем сьогодні у нас будеш ти!

Дитина-Вітрик виходить у коло. В руках у нього — прозора блакитна хустинка.

Психолог: Розкажи нам, Вітрику, про себе.

Вітрик. Я намагаюся нікому нічого поганого не ро­бити. Але й хвалити себе за добрі справи не хочу.

Психолог: Молодець, Вітрику! Недаремно в на­роді кажуть: “Не хвали сам себе нехай люди похвалять”. Наші діти знають, за що тебе можна похвалити, бо ти робиш чимало добрих і корисних справ.

Проводиться гра “Вітрик-помічник”. Вітрик почер­гово кидає дітям хустинку. Хто упіймає, той про добру справу Вітрика розповідає.

Діти. Допомагає підганяти вітрильники на морі. Дме на пухнасті кульки кульбабок, і насіннячко роз­літається по всьому лузі. Пташенятко погойдає на гілочці — воно й заснуло. Допомагає дітям надувати повітряні кульки. Допомагає дути у свищики. Кру­тить крила вітряків. Допомагає сушити розвішану білизну. Допомагає літати метеликам і пташкам, а ще — сніжинкам. Допомагає запустити повітряного змія. Приганяє дощову хмаринку, з якої падає на землю життєдайний дощик.

Психолог: А зараз ми з вами пограємо в гру, в якій усі ви станете дощовими хмаринками.

Проводиться гра “Вітрик і хмаринки”. У наголівниках хмаринок і зі дрібним дощиком у руках діти, зма­хуючи руками, вільно рухаються по кімнаті, а Вітрик підганяє їх. Коли він зупиняється, зупиняються й хма­ринки. Вітрик підходить до кожної хмаринки й про­сить розповісти, кого вона напоїла дощем. Закін­чивши розповідати, хмаринки продовжують довільно рухатись по кімнаті, а потім за сигналом вихователя підбігають до нього.

Психолог: Бачу, ви добрі й турботливі хмарин­ки. Небом літали, всіх дощиком напували. Добрі но­вини швидко по світу летять, ось і я почула таке:

♦    Квіточка, яку ти напоїла, швидко розцвіла.

¨     Струмочок, який напився твого дощику, ожив і побіг долиною, щоб напувати водою пташок і звірят.

♦     Дерева й кущі, вмиті водичкою, зраділи, ожи­ли й весело зашелестіли зеленими  листочками.

♦    В озері, що зміліло, знову плавають рибки.

♦   Ластівка, яка знемагала від спраги, напилася сама й напоїла своїх пташенят.

♦   Дощик загасив лісову пожежу.

Ваші, хмаринки, дощові краплинки заграли на сонечку різноколірними барвами, і всі милувалися красунею-веселкою. Від ваших добрих справ радіє вся земля, й сонечко на небі засяяло, засміялося. (Показує зображення усміхненого Сонця). Гарне наше Сонечко, але мені здається, що чогось йому не ви­стачає. Чого саме?

Діти. Сонячних промінців.

Психолог: Так, кожний промінець у Сонця — це його добра справа. А промінців у Сонця ой як багато! Пограймо ж у гру “Сонячний промінчик”.

Діти почергово називають добрі справи, які може зробити Сонечко. Відповівши, прикріплюють до ньо­го промінець.

Діти. Завдяки Сонечку все росте. Воно допома­гає видужати хворому. А ще — може насмішити. Со­нечко освітлює темні куточки в кімнаті, щоб малята не боялися їх. Будить природу після зимового сну. Допомагає овочам та фруктам достигати. Визначає, коли час уставати чи лягати спати. Допомагає за­смагнути.

Психолог: Молодці, діти! Погляньмо, як Сонеч­ко засяяло, бо чимало доброго робить, мандруючи світом. Сонечко посилає свої промінці на землю. Вони всюди бувають, усе бачать й усе чують. По­кликало Сонечко до себе найвеселішого Промінчика й просить його розповісти, які добрі справи роб­лять діти. А Промінчик і каже йому; “А ти попроси дітей — нехай вони самі розкажуть тобі про це”.

Проводиться гра “Чарівний промінець”. Лічилкою вибирається Сонечко:  “Розлітайтесь, хмарки, веселі ко рости! Сонечком сьогодні у нас будеш ти!” До кого Сонечко торнеться промінцем, той розповідає про добру справу, яку він зробив.

Діти. Я допоміг мамі прибрати в хаті. Разом із татом посадив деревце біля будинку. Поступився мі­сцем у трамваї бабусі. Доглядав за молодшою сес­тричкою. Допомагав дорослим на дачі збирати по­мідори. Допоміг татові змайструвати годівничку (шпаківню) для птахів.

Психолог: Діти, Сонечко втішене, що ви роби­те так багато добрих справ. А тепер скажіть: чого ви навчились у нього?

Проводиться гра “Сонячні зай­чики”. Діти стоять у колі, про­стягнувши руки до Сонечка. Кому воно покладе на долоню сонячного зайчика, той каже, чого він навчився у Сонечка.

Діти. Я вивчив пісеньку про Со­нечко. Я знаю віршика про Сонечко. Я можу загадати загадку про Сонечко. Я навчився говорити сонячні слова. Я навчився сонячно всміха­тися. Я вмію танцювати сонячний танок.

Психолог: Нумо, діти, скажемо одне одному со­нячні слова, сонячно всміхнімося й усі гуртом затан­цюємо сонячний танок.

Під музичний супровід діти імпровізують, тримаючи над головою сонячних зайчиків.

Заняття Поведи нас, Колобок, у казку!

Поведи нас, Колобок, у казку!

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності. Формувати вміння висловлювати власну думку. Домагатися відтворення зображальними засобами характеру та настрою казкового персонажа. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати співчуття, доброзичливе став­лення до слабшого, бажання допомагати йому.

Словник: якісні прикметники-антоніми.

Обладнання: мальована “Книжка казок”, ілюстрації до казки “Колобок”, іграшковий Колобок, пеньок, наголівники казкових героїв, схематичне зображення облич, люстерка, тонований папір різних відтінків, гуашеві фарби, олівці, фломастери, крейдочки, пензлики, підкладки, ємкості з водою, серветки.

Хід  заняття:

Психолог:

Казок ми знаємо багато,

 їх любим слухати, читати.

“Книжку казок” відкриваймо

З нею у мандри рушаймо!

Показує дітям “Книжку казок” у малюнках, розгортає її.

Психолог: Ця книжка незвичайна — тут живуть казки. Але всі вони не писані словами, а зображені в картинках. Спробуймо впізнати, які в цій книжці зібрані казки.

Проводиться гра “Впізнай казку”. Вихователь по­чергово показує малюнки, а діти впізнають і назива­ють, яку казку вони ілюструють. Остання ілюстра­ція— до казки “Колобок”.

 

Психолог:

Колобок, рум’яний бік,

Він від Діда й Баби втік

До садочка докотився 

Тут із дітьми подружився.

Вас запрошує до казки,

Тож пограйте з ним, будь ласка!

 

Викочує іграшкового Колобка.

— Який же ти, Колобочку, гарний, веселий та ру­м’яний! А ми про тебе казку читали. Але ж нібито тебе Лисичка з’їла? Ми всі радіємо, що насправді ти живий та здоровий! Може, ти розповіси нам, як тобі вдалося втекти від хитрої Лисички?

Колобок. Всі знають, що Лисичка хитра, та я ви­рішив ЇЇ перехитрити.

Психолог: Цікаво, цікаво! Як же тобі це вда­лося?

 Колобок. А я заспівав їй зовсім іншу пісеньку:

 

Я, кругленький Колобок,

Прикотився на лужок.

З борошна мене місили,

Сіллю, перцем притрусили.

Тож тепер я ось який

І солоний, і гіркий!

 

— Лисичка послухала це, уважно поглянула на ме­не та й побігла до лісу.

Психолог: Який же ти кмітливий! Діти, пограй­мо з розумним Колобком. Нехай кожен із вас скаже: що він іще міг би зробити, аби врятуватися від Ли­сички?

Діти. Міг повиснути на дереві, як яблучко. Міг за­ховатися всередині великої ромашки. Міг обмаза­тися медом, покачатися в соснових голках — і став би схожий на їжачка. Міг заховатись у білчине дуп­ло. Міг забігти за кущик або-в густу траву.

Психолог: Ви такі вигадливі! Придумали чи­мало цікавого, щоб допомогти Колобкові врятува­тися від хитрої Лисички. Отож відома оповідка про Колобка має щасливий кінець. І дорослі, й діти лю­блять казку за те, що в ній найчастіше добро пере­магає … що? (—Зло). Справді, багато казок закінчу­ються добре, але ж і не всі. Пропоную вам пограти у гру “Я молодець, у казки інший кінець”. Згода? Я розповідатиму закінчення казки, а ви вгадувати­мете її назву й придумуватимете інший кінець.

Діти розміщуються на килимку навколо пенька, на якому сидить Колобок. Вихователь розповідає закінчення якоїсь казки. Потім промовляє: “Я моло­дець, у казки інший кінець”, сідає на пеньок, бере Колобка на коліна й подає свій варіант кінцівки. Наприклад:

— Заліз Ведмідь у теремок — той захитався і роз­валився (“Теремок”).

Діти. Зібралися всі звірі на раду й вирішили збу­дувати новий теремок. І вийшов він у них ще кра­щий — більший та міцніший. Та й стали звірі там дружно жити.

Варіанти знайомих дітям закінчень казок для зміни їх:

♦ А Курочка й каже: “Не плач, діду, не плач, бабо! Я знесу вам яєчко — не просте, а золоте!” (“Курочка Ряба”).

♦ Собачка: “Гав-гав-гав!” — Звірі злякалися, вихопи­лися з рукавички та й  розбіглися хто куди (“Рука­вичка “).

♦ Стали мишенята з-за столу вилазити, а Півник їх і не затримував (“Колосок”).

♦ Сита й весела, помахуючи хвостом, побігла Лисич­ка лісом, а кошенята залишилися голодними (“Лисичка – суддя”).

♦ Почали кликати Снігуроньку: “Ау, ау, Снігуронь­ко!”— Та тільки луна лісом пішла (“Снігуронька”).

♦ Скинули дикі качки дівчині по пір’ячку — зробила­ ся вона качечкою та й полетіла. А дід і баба знову залишилися самі (“Кривенька Качечка”).

♦ Не послухався Півник сестрички — покотився по льоду. Лід проломився, Півник шубовсть у воду — тільки його й бачили (“Півник та Курочка”).

Психолог: Я ще раз переконалася, що ви ро­зумні й кмітливі. Всі кінцівки казок, які ви придума­ли, досить цікаві. А зараз пограймо у гру “Здога­дайся, хто це”. У ній ви маєте впізнати казкового героя за його характером.

Діти стають у коло. Вихователь почергово котить ді­тям Колобка, називаючи слово-означення. Дитина відповідає і котить Колобка назад. Якщо не змогла правильно відповісти, присідає. Наступний відпові­дає лише за себе або виручає товариша, відповівши на додаткове запитання.

Злий, як …                                   Лагідний, як …
                  (собака)                                        (кошеня)
Хитрий, як …                               Замурзаний, ніби …
                  (лис)                                          (порося)
Боязкий, як …                              Задерикуватий, наче …
                 (заєць)                                        (півень)
Працьовитий, як …                      Спритний, мов …
                 (бджола)                                       (білка)
Упертий, як …                               Дужий, як …
                   (баран)                                         (лев)
Мудрий, як …                                Дружні, як …
                    (сова)                                            (мурахи)

     Психолог: А тепер спробуйте самі визначити характер казкового героя. Пограймо в гру “Які вони?”

Повільно називається ім’я казкового героя, й діти передають Колобка по колу. У кого в руках він опи­ниться, той називає відповідну рису характеру на­званого персонажа.

Коза-Дереза …                      Їжачок-Хитрячок…
(вперта)                                    (хитрий)
Мишенята Круть і Верть …    Баба Яга …
(ледачі)                                    (зла)
Двоє кошенят …                    Котигорошко …
(жадібні)                                 (сильний)
Івасик-Телесик …                   Язиката Хвеська …
(кмітливий)                             (балакуча)
Пан Коцький …                     Дідова Дочка …
(пихатий)                                   (мудра)

    Психолог: Діти, які риси характеру вам подо­баються в іншій людині?

    Діти. Доброта, щедрість, чуйність, щирість, муд­рість, чесність, порядність.

    Психолог: На жаль, не всі люди й не всі казко­ві герої мають позитивні риси. Але все одно вони хочуть подружитися ;.! вами. Мені здається, якщо при­ймете їхню дружбу, то допоможете їм перевихова­тися. Ви згодні заприязнитися з казковими героя­ми? (— Так!) Тож пограймо в гру “Коло скликає друзів”. Кожен із вас має добре поміркувати й ви­рішити, якого саме казкового героя хоче зобрази­ти. Основна вимога гри — якомога правдивіше від­творювати характер обраного персонажа.

Діти вибирають наголівники, допомагають одне од­ному вдягти їх і стають у коло. Якщо педагог не зовсім упевнений у можливостях вихованців, він бере на себе найважчу роль, наприклад, Баби Яги, і розпо­чинає гру. Розповівши причину свого поганого ха­рактеру, простягає руку дружби. Діти пропонують їй свою допомогу й кладуть зверху свої руки.

     Дорослий. Я — Баба Яга, Кістяна Нога. Мене ма­ють за лиху й негарну. Хочете, розповім вам, чого я такою стала? Колись була маленькою, гарненькою дівчинкою, і всі називали мене Ягусею. Та одного разу я послизнулася, впала й зламала ногу. Відтоді назавжди залишилася кульгавою. Недобрі діти на­сміхалися з мене, лупцювали. От я й стала злою. А негарна я від того, що вже не розчісувалася, не вми­валася. Мабуть, ви також не захочете зі мною дружити.

    Діти. Я тебе пожалію, дружитиму з тобою. Пода­рую тобі гребінець. Поведу тебе до перукарні. По­дарую тобі чарівне дзеркальце. Зроблю тобі гар­неньке намисто. Попрошу кравця пошити тобі нове вбрання.

    Дитина. Я — Вовк. Я у лісі найголовніший, бо та­кий злий, що всі мене бояться. Гадаю, що й ви зі мною не захочете дружити.

    Діти. Я поведу тебе до лікаря Айболитя — нехай він випише тобі таблетки від злості. Приготую смач­ний овочевий салат і почастую тебе. Навчу тебе го­тувати різні смачні страви з грибів та ягід. Подарую тобі книжку “Страви з овочів та фруктів”.

    Дитина. Я —Зайчик-Побігайчик. Я такий малень­кий, слабенький, усього боюся. Ніхто зі мною не хоче дружити, а лише всі ображають мене. Я й вас бою­ся. Ви мені нічого лихого не заподієте?

    Психолог: Не бійся, Зайчику! Наші діти добрі й нічого лихого тобі не вчинять. Гадаюі, вони стануть тобі справжніми друзями й захисниками.

    Діти. Я куплю тобі в аптеці таблетки “Антистрахін”, і ти вже не боятимешся нічого. Щоранку робитиму разом із тобою зарядку. Поведу тебе до спортзали, ти тренуватимешся й станеш міцним і здоровим. Допоможу тобі повірити в себе.

   Психолог: Ми з вами вчилися визначати ха­рактери героїв за їхніми вчинками. Від цього зале­жить наше ставлення до них. До речі, характер і настрій людини часто можна визначити за вира­зом ЇЇ обличчя.

Пограймо у гру “Чарівний портрет”. Я назива­тиму казкового героя, а ви добиратимете потрібні слова, які “малюватимуть” його портрет.

Діти сидять за столами. Перед ними — схематичне зображення облич з різними емоціями: радість, злість, страх, спокій, хитрість тощо.

Лисичка-сестричка                    Зайчик-Побігайчик
                          (хитрість)                                          (страх, сум)
Вітрище                                    Снігуронька
                  (злість)                                       (спокій)
Колобок                                   Кривенька Качечка
                       (радість)                                         (доброта)
Їжачок-Хитрячок                            Вовчище-Сірий Бочище
                         (хитрість)                                   (злість)

    Психолог: Подорожуючи по сторінках чарівної книги, ми зустріли там багатьох казкових героїв і подружилися з ними. Серед них були: добрі й … злі; сильній… слабкі; гарній … бридкі; сміливій … боязкі; сумній … веселі; щедрій … жадібні; пра­цьовитій … ледачі.

А тепер нехай кожен намалює того казкового ге­роя, який запам’ятався найбільше. Добре поміркуй­те, який у нього зовнішній вигляд та характер, у якому середовищі він живе.

Це допоможе вам вдало дібрати аркуш паперу по­трібного відтінку та фарби, визначити характерну позу. Який же вираз обличчя відповідає образу ви­браного героя, вам підкаже дзеркальце. Можете за­зирнути в нього й самі зобразити певні почуття і радість чи сум, доброту чи злість, а потім намалю­вати обличчя обраного героя.

Діти підходять до столу вихователя, добирають па­пір, матеріали для малювання (фарби, олівці, фло­мастери чи крейдочки). У разі утруднень педагог до­помагає їм зробити правильний вибір, викладає на столах індивідуальні дзеркальця. В ході роботи кон­тролює виконання дитиною завдання, спрямовує її, запитує, чому саме цього казкового героя вона ви­рішила зобразити. Завершені малюнки виставляють на дошці.

    Психолог: Усі ваші малюнки чудові — з них мож­на скласти нову “Книжку казок”. Я вже й приготува­ла обкладинку для неї. (Показує). Подобається вам? (- Так!)

А щоб наша книжка була цікавою, нехай кожен складе коротеньку оповідку про свого казкового ге­роя, а я запишу її.

Згодом ми підемо до дітей середньої групи й по­даруємо їм нашу книжку. Разом розглянемо малюн­ки, а ви розкажете малятам свої казочки.