Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

5 Сторінка психолога

Сторінка психолога

Заняття з елементами тренінгу для педагогів

«Пізнай себе – пізнаєш світ»

План-програма

психолого педагогічного тренінгу

з вихователями ДНЗ

 Мета: самопізнання свого внутрішнього світу і переосмислення своєї значимості у взаємодії з іншими.

 Завдання: 

  • розвивати адекватне розуміння свого внутрішнього світу, допомогти знайти шляхи для самовдосконалення особистості;
  • формування саморефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, довіри у міжособистісному спілкуванні;
  • підвищення самовпевненості в собі, в своїх можливостях, підкріплення позитиву від оточуючих;
  • сприяння комфортному психологічному мікроклімату у групі учасників тренінгу;
  • навчання прийомів ауторелаксації для зняття нервово-емоційного напруження.

 77768842_fon_ryabina1

ЗАНЯТТЯ 1

«Як подолати стрес»

I.Вступне слово психолога:”Пізнай себе-пізнаєш світ”.

Шановні педагоги!

3Сьогодні ми з Вами у цьому гарному, знайомому нам всім колі зібралися,   щоб продовжити заняття з такою цікавою мудрою назвою ”Пізнай себе-пізнаєш світ”.

Мені хотілося б, щоб, спілкуючись тут, у цьому колі, ми глибше пізнали свій внутрішній світ, себе, намагалися зрозуміти своє глибинне єство через спілкування з іншими колегами, друзями. Те, якої людина про себе думки, залежить від того, наскільки вона себе приймає, вірить у себе та свої можливості. Люди, які почуваються щасливими, вважають, що їх люблять,  що вони є потрібними, що до них добре ставляться інші, що вони здібні та їх цінують. Вони мислять позитивно.

ІІ. Релаксаційний  комплекс  «На  хвилях  фантазії»

А  тепер  давайте  скинемо  напруження…

Сядьте  зручно.  Краще  заплющити  очі.  Якщо  відчуваєте  дискомфорт   із  заплющеними  очима,  можете  тримати  очі  відкритими.  Глибоко  вдихніть  і  повільно  видихніть  повітря.  Знову  вдихніть  і  видихніть.  Дихайте  рівно  і  глибоко.  Постарайтесь  максимально  розслабити  м’язи  свого  тіла.  Для  цього  мислено  пройдіться  по  тілу  зверху  донизу.

Розслабте  м’язи  обличчя…   Відчуйте,  як  тяжіють  ваші  повіки…  М’язи  потилиці,  шиї…  М’язи  спини,  грудей,  живота…  М’язи  рук  і  ніг…  Відчуйте,  як  ваші  руки  і  ноги  стають  тяжкими,  сповнюються  теплом…   Ваше  тіло  продовжує  поринати  у  стан  спокою,  відпочинку…

Уявіть,  що  ви  пливете  у  човні,  на  хвилях  своєї  фантазії…  Погода  сонячна,  безвітряна…  Течія  води  несе  ваш  човник  плавно,  тихо…  Десь  далеко  чуєте  квакання  жаб…   Час  від  часу  риба  плюхається  об  воду…  Приємно  пестять  слух  звуки,  які  здійснює  човник,  що  пливе…  В  якийсь  момент  ви  можете  помітити,  що  потрапили  у  спокійну,  чисту  частину  річки,  де  течія  ледве  відчутна…  Вода  в  цьому  місці  спокійна,  прозора,  чиста.  Крізь  неї  видно  підводний  рослинний  світ,  рибу,  що  пропливає…  Ви  відчуваєте,  що  тут  Вам  ніхто  і  ніщо  не  зможе  завадити.  Ви  на  одинці  з  природою.  Ви  відчуваєте  гармонію  цього  маленького  світу…  послухайте  цю  безмежну  тишу…  Ви  можете  лягти  у  човен  і  в  повній  мірі  насолодитись  тишею  і  спокоєм…

Світить  сонце,  тиха,  водна  гладь…  Вам  тепло  і  затишно.  Деякий  час  перебувайте  у  цьому  комфортному,  спокійному  стані.

А  зараз,  не  поспішаючи,  повертайтесь  у  ситуацію  «тут»  і  «тепер».

Глибоко  вдихніть.  Розкрийте  очі.  Можете  піднятись.

ІІІ. Вправа  на  згуртованість  групи  «Струм»

Учасникам,  які  стоять  у  колі,  тримаючись  за  руки,  дається  установка  відчути  себе  складовими  цілісного  організму;  відчути  той  струм,  який  зароджується  в  колі  і  передається  через  руки  товаришів,  згуртовуючи  всіх  в  єдине  ціле,  об’єднане   спільною  метою.

IV. Вправа «Самопрезентація»

Всі  ми  з  Вами  знайомі  у  цьому  колі.  Зараз  я  пропоную  само- презентувати   себе  так,  щоб  ми  ще  більше  «побачили»  Вас  в  іншому,  непізнаному  «ракурсі»…  Отже,  продовжуємо  речення  по  колу: «Не  хочу  хвалитися,  але  я  …»   (Риси  характеру,  особливості,  інтереси,  вподобання)

Рефлексія  вправи:  Чи  важко  (легко)  було  висловитися  про  себе?  Чому?  (Ваші  відчуття)

V. Вправа  «Налаштуйся  на  успіх» – на  розвиток  впевненості  в  собі,  в  своїх  силах.

Психологічна  сутність  вправи:  завдяки  усвідомленню  досягнутого  успіху  ви  відчуваєте  в  собі  більше  сил,  більше  цілеспрямованості,  більше  почуття  власної  гідності  й  усі  ці  почуття  роблять  внесок  у  відчуття  більшої  впевненості  в  собі.

Коли  Вас  охоплює  стан  невпевненості  в  собі,  своїх  силах,  корисно  дати  собі  установку  і  уявити  слідуюче :  « Уявіть  себе  на  березі  моря.  Ви  бачите,  як  хвилі  з  шерехом  набігають  на  піщаний  берег.  Великі,  сильні  хвилі  з  бурунами  білої  піни.  Ви  відчуваєте  силу  і  розкутість  морських  хвиль.  Вдихаєте  свіже  повітря…  і  відчуваєте,  що  і  Вас  наповнює  сила  і  могутність.  Разом  з  цим  з’являється  неясне  відчуття  радості.  Ви  знаєте ,  що  успіх – поряд.  Успіх – Ваш.  Вам  доведеться  багато  працювати,  долати  складнощі.  І  все  одно  –  Вам  радісно  йти  шляхом  успіху.  Ви  обов’язково  досягнете  його.  Відчуйте  ще  раз  дихання  успіху  –  Вашого  успіху.  Відчуйте  знов  почуття  радості,  впевненості  і  сили.  Ви  прекрасно  почуваєтеся  та  здатні  на  все».

VI. Інформаційне повідомлення «Як  подолати  стрес?»   Поради  психолога

Уникнути  стресів  у  житті  неможливо.  Лише  теоретично  люди  вчаться  на  чужих  помилках.  А  в  житті  кожен сам  зазнає  болю  через  власні  помилки  та  незаслужену  несправедливість  ближніх  чи  навколишніх.

Стрес  може  виконувати  роль  мобілізуючого  чинника.  У  відповідь  на  значний  за  силою  і  тривалістю  стрес  у  людини  виникає  так  званий  адаптаційний  синдром – сукупність  адаптаційних  реакцій  організму,  що  мають  загальний  захисний  характер.  Розвиток  адаптаційного  синдрому  розпочинається  стадією  тривоги,  яка  завершується  мобілізацією  захисних  реакцій  особистості  і  переходить  у  стадію  підвищеної  стійкості  організму  до  різних  впливів.  Завершальною  стадією  може  бути  як  стабілізація  стану,  так і  виснаження  організму.  Отже,  якщо  не  допустити  виснаження  організму,  то  розвиток  адаптаційного  синдрому  може  немало  вигоди.  Не  бійтеся  стресу.  Змініть  свій  погляд  на  стрес  і  це  допоможе  Вам  його  подолати.  Якщо  не  стрес  керує  Вами,  а  ви-ним.

1.  Не  перебільшуйте  небезпеку.  Намагайтесь  «не  накручувати»  себе  домислюванням,  фантазуванням.

2.  Якщо  Ваші  тривоги  пов’язані  з  невизначеністю  ситуації,  постарайтеся  спрогнозувати  можливі  варіанти  розвитку  подій.  Запитайте  себе:  що  може  трапитись  найгірше?  Спробуйте  примиритись  із  цим.  А  тепер  зосередьте  зусилля,  щоб  реалізувати  кращий  варіант  виходу  із  скрутного  становища.

3.  Введіть  собі  за  правило  не  приймати  серйозних  рішень,  коли  ви  надто  схвильовані.

4.  Якщо  ви  помилились,  повелися  необачно,  не  картайте  себе  за  це.  Краще  проаналізуйте  ситуацію,  що  склалась,  подумайте,  що  ви  хочете  змінити,  як  і  коли.

5.  Будьте  доброзичливими  до  навколишніх.  Будьте  терплячими,  вмійте  вибачати.

6.  Намагайтеся  завжди  бути  зайнятими,  якщо  не  завжди  цікавою,  то  принаймні,  необхідною  справою  для  Вас,  вашої  сім’ї.

7.  Якщо  у  Вас  багато  проблем,  які  створюють  запальний  тривожний  настрій – не  впадайте  у  відчай.  Зосередьте  свою  увагу  спершу  не  на  важливих,  а  на  вкрай  необхідних  справах.  Потім  беріться  до  важливих.

8.  Займіться  аутогенним   тренуванням,  яке  використовується  для  корекції  емоційних  станів  при  підвищених  нервово-емоційних  навантаженнях,  для  подолання   наслідків  стресових  ситуацій.

VII. Підведення підсумків.  Вправа  «Мені  було…  тому  що…»

VIII. Прощання в колі.  «Сонячний  зайчик  посміхається»

77768842_fon_ryabina1

ЗАНЯТТЯ 2

Полюби себе таким, який ти є.

 

 I. Вступне слово психолога

Доброго  дня  всім  Вам,  я  рада  вас  всіх  вітати  і  бачити  у  цьому  дружньому,  гарному  колі.  Мені  хотілося  б  сьогодні,  щоб  ви,  спілкуючись  зараз  і  тут  в  цьому  колі,  змогли  приділити  увагу  собі,  своєму  внутрішньому  світові,  замислились  на  хвилинку  про  те,  що  ви  єдині  і  неповторні  у  цьому  світі.  І  щоб  відчувати  себе  просто  щасливою  жінкою,  людиною,  ми  повинні  жити  надією,  вірою та  любов’ю.  Любов’ю  до  себе,  до  оточуючих…  І  тоді  ми  будемо  сильними,  красивими,  любимими…

1 ІІ.  Релаксаційний  комплекс  «Сон  на  чарівній  галявині  в  лісі»

А  зараз  давайте  розслабимося,  скинемо  напруження…  Давайте  ляжемо  ось  на  цьому  квітковому  килимку…  Закриємо  очі…  Уявіть,  що  ви  на  казковій,  чарівній  галявині  в  лісі…  Глибоко  вдихніть  і  повільно  видихніть  повітря…  Ви  лежите  на  м’якій,  запашній,  зеленій  траві,  навколо  Вас  багато  чарівних  квітів…  Вся  галявина  наповнена  пахощами  трав,  квітів,  співом  пташок…  Ви  відпочиваєте,  дихаєте  рівно  і  глибоко…  Постарайтесь  максимально  розслабити  м’язи  свого  тіла.  Для  цього  мисленно  пройдіться  по  тілу  зверху  донизу.  Сонечко  гріє,  пестить   промінням  ваше  обличчя,  ваші  руки,  тепло  переходить  у  ваші  ноги.

(Пауза  10-15 сек)

А  ось  ви  бачите  чарівні  метелики,  які  літають  скрізь,  сідають  на  квіти,  на  травичку,  чуєте  спів  пташок…  (Пауза  5сек)

Дмухнув  легенький,  свіжий  вітерець…  Дихається  легко,  спокійно…  Вам  так  тепло  і  приємно.  Ви  відпочили…   А  тепер  потягніться,  відкрийте  очі,  усміхніться…  Помалу  вставайте.

Відпочили?!

ІІІ.  Вправа  на  активізацію,  згуртованість  групи  «Ми  один  єдиний  букет  квітів»

Пропоную  виконати  вправу  «Ми  один  єдиний  букет  квітів».   Станемо  в  коло  і  кожен  вибере  собі  з  букета  квітку.  Всі  ми  такі  різні,  маємо  свої  улюблені  кольори,  маємо  свій  стиль  вбрання,  маємо  свій  погляд  на  життя,  але  всі  ми  по  своєму  красиві,  неповторні  і  яскраві  квіти  у  цьому  житті.  Як  і  у  квітів  у  нас  є  весна,  літо,  осінь  і  зима…  Давайте  піднімемо  руки  з  квітами,  зійдемося  до  центру  кола  всі  разом  і  складемо  один  єдиний,  красивий  букет  квітів.  Хай  вони  зігрівають  нас  своєю  красою  і  ніжністю.  А  тепер  поставимо  їх  у  спільну  вазу  нашого  кола.  (Ставлять)

/ За  бажанням  можна  зробити  рефлексію  вправи:  1.  Які  почуття  охопили  вас  під  час  виконання  цієї  вправи?  Що  прийшло  на  думку ?  Обмін  по  колу  враженнями./

2IV. Міні-лекція «Структура свідомості за Е.Берном»

Тренер малює схему, що ілюс­трує структуру особистості за Е.Берном, і пропонує подивитися на схему, на якій ніби зображено 3 кола.

Верхнє коло — «Батьки», яких реально є двоє, але на діаграмі вони зображені одним колом. Це той внутрішній голос людини, який повідомляє про те, як ми по­винні поводитися, дає оцінки на­шим вчинкам, він вносить редак­торські зауваження, які часто роб­лять реальні батьки. Ви можете пізнати його голос, коли він гово­рить: «Дурниці», «Безвідповідаль­но», — саме цей голос каже: «Ти мусиш». Але він може бути не лише суворим суддею, а й добро­зичливим, люблячим, якими часто в дійсності бувають батьки. Він може говорити «бідненький», «дай я тобі допоможу».

Середнє коло — «Дорослий» — це голос розуму. Він, як комп’ю­тер, збирає інформацію в оточую­чому світі та приймає рішення на підставі зваженого аналізу з ура­хуванням можливих наслідків подій, вирішує, що треба робити та коли. Це не має нічого спільного зі зрілістю, оскільки навіть мала дитина приймає такі рішення. До­рослий говорить вам, коли і як швидко треба перейти дорогу, коли витягти пиріг з печі тощо. Дорос­лий намагається, наскільки це можливо, поводитися гідно. Його можна впізнати за виразами: «Го­товий?», «Забагато», «Недостат­ньо», «Приймай рішення».

Нижнє коло — «Дитина». Ко­жен дорослий буває іноді малень­ким хлопчиком чи дівчинкою. Це дитяча частина особистості — та дитина, якою кожен дорослий був, але діти, як і дорослі, відрізняються один від одного. У кожному з нас живуть діти різного віку: 4-річні, 2,5-річні. Як прави­ло, не старші 6 років. їх можна роз­пізнати у собі за фразами: «А я так хочу», «Мені це подобається». Важливо зрозуміти, що «Дитину» не варто карати та надто обмежу­вати, бо це найщиріша частина особистості і якщо її правильно розуміти, то вона стає творчою, мудрою, люблячою, спонтанною. На жаль, іноді діти бувають вимог­ливими, капризними, навіть жор­стокими. У цьому випадку з цією частиною особистості важко мати справу; але важливо знайти спільну мову, бо зі своєю «Дити­ною» нам жити все життя. Нам буде важче, якщо ми робитимемо вигляд, що її не існує чи намагати­мемося її приборкати.

Ці складові особистості у кож­ного різні. Якщо переважає суво­рий «Дорослий», то людина живе у полоні норм, правил, обов’язків. Якщо — «Дитина», то вона підко­ряється власним примхам, імпуль­сам, які бувають непередбаченими. Найкраще, якщо існує рівновага, де «Дорослий» приймає відповідальні та зважені рішення

V. Риси людини, яка приймає себе

1. Твердо   вірить   у   певні цінності та правила: готова захи­щати їх, навіть якщо група їх не приймає. Почувається настільки впевненою, що може змінити їх, якщо новий досвід і докази інших доведуть помилку.

2.Здатна діяти згідно зі своїм досвідом, без перебільшеного по­чуття провини, навіть якщо інші засуджують, та не жалкувати про зроблене.

3.Не марнує часу на переживання з приводу того, що буде, що вже сталось і що діється зараз.

4.Вірить, що зуміє зарадити собі, незважаючи на помилки та
невдачі.

Почувається рівною стосов­но інших — ані гіршою, ані кращою, незалежно від відмінностей у здібностях, походженні, став­ленні інших.

6. Природно приймає свою цінність та цікавість для інших людей, принаймні для тих, чиє то­вариство обирає.

7.їй удається приймати похва­лу без удаваної скромності, комп­ліменти без почуття провини.

8.Чинить опір, коли хтось хоче над нею домінувати.

9.Відверто висловлює думки і не приховує того, що нею керують імпульси та прагнення — від злості до кохання, від смутку до щастя, від глибокої відрази до повного прийняття.

10.Уміє отримувати істинне задоволення від різних речей — праці, забави, творчого вираження себе, товариства та пустування.

11.Чутлива до потреб інших людей, шанує існуючі звичаї і добре знає, що не може бути щасливою за рахунок інших.

 VI. Аутотренінг «На березі моря»

VII. Вправа «Передача настрою по колу»

Ведучий  роздає  картки,  на  яких  написані  назви  емоцій.  Картки  не  показуються  іншим  членам  групи.  Кожен  має  зобразити  позою,  жестами  і  озвучити  (не  називаючи)  емоцію,  яка  йому  випала.  Група  висловлює  (емоцію,  яка  йому  випала)  думку,  яка  саме  емоція  продемонстрована.  Обговорюються  ознаки,  за  якими  учасники  ідентифікують  емоції.

Сутність  вправи:  під  час  виконання  вправи  розвивається  виразність  поведінки;  вправа  дозволяє  зрозуміти  емоційний  стан  іншого  за  різними  проявами  жестів,  міміки,  пози.

Рефлексія:  Чи  важко  було  зобразити  певний  стан  самому?  А  визначити  його в інших?

VIII. Вправа «Я сьогодні зрозуміла, що…»

Кожен  учасник  висловлює  свою думку щодо своїх певних відчуттів, висновків, які він зробив, чи може зробити на даному занятті. Чи допоможе це йому у власних регуляціях свого стану, поведінки, відношення до інших.

ІХ. Прощання в колі.  Вправа «Усміхнений комплімент»

Давайте, взявшись за руки, станемо в коло, і скажемо приємний, з посмішкою комплімент один одному.

77768842_fon_ryabina1

 

ЗАНЯТТЯ 3

    Я і люди

 

I. Вступне слово психолога

Доброго  дня  всім Вам, шановні колеги!

Сьогодні ми продовжуємо нашу роботу на ІІІ занятті тренінгу «Пізнай себе – пізнаєш світ».

Самопізнання себе – не буденна діяльність. Порпання у  самому собі – це досить важко і далеко не завжди приємно. Людина не народжується з умінням дивитися на саму себе, бачити свої унікальні, ні на кого не схожі риси. Вона поступово йде до цього найважливішого у світі знання, збираючи по крихтах певні враження, оцінки, судження. Вона то захоплюється собою, то засуджує себе, то відмовляється вірити у себе, то зневажає.

Тому найперше завдання наших занять цього циклу – допомогти Вам ближче познайомитись із собою, зрозуміти, відчути те, ким ви є насправді на сьогоднішній день. Герой давньогрецького міфу «Нарцис» міг би прожити до глибокої старості, якби ніколи не побачив свого обличчя. Саме так пророкував його батькам мудрий сліпець Тересій. Але юний Нарцис, як відомо, побачив у прозорій воді своє відображення,  закохався у себе і вмер від кохання. Цей класичний сюжет постійно нагадує нам, як небезпечно жити, не знаючи себе, не вміючи себе пізнавати.

Коли людина намагається вдивлятися в себе, аналізувати складові своєї особистості, перед нею безумовно відкриваються нові обрії в стосунках зі значущими людьми, і у професійній діяльності, і у майбутній самореалізації.

4ІІ. Психотренінг «Тепло посмішки, очей»

Давайте станемо всі у коло, покладемо руки на плечі один одному, і посмішкою та поглядом своїх чарівних очей подаруємо своє глибинне тепло один одному.

А тепер давайте візьмемо в руки ось цю запалену свічечку, бережно і ніжно передамо її одне одному. Хай вона зігріє всіх і кожного  у цьому колі, розтопить ваші тривоги, і звеселить, об’єднає нас ще більше в одне єдине ціле, сила якого в єдності.

 ІІІ. Вправа «Рефлексія»  (Продовжуємо фрази: «Я хочу…», «Я боюсь…», «Я люблю…»)

Мета: усвідомлення своїх психологічних станів; навичок аналізу своєї особистості, поведінки; підвищити рівень саморозуміння, усвідомити власні почуття та переживання.

Спостерігаючи за собою, своїми вчинками, думками, переживаннями, людина часто стикається з їх неоднозначністю, суперечливістю. Вона прагне зрозуміти, що в них істинне, а що-ні. Цей пошук відбувається в процесі діалогу. Внутрішній діалог із самим собою або з іншою людиною дає можливість особистості стати на позицію дослідника по відношенню до себе самої. Це пов’язано з тим, що в процесі діалогу у людини розвивається рефлексія.

Рефлексія (від лат. рефлексіо – повернення назад) – процес пізнання людиною самої себе, свого внутрішнього світу, аналіз власних думок та переживань, роздумів про саму себе, усвідомлення того, як сприймають і оцінюють її інші.

IV. Релаксаційний комплекс «Океан»

Мета: за допомогою керованої фантазії, зняти втому та поповнити енергію, позбутися негативних емоцій.

Сядьте зручно. Можете заплющити очі. Уявіть собі океан. Ви бачите безмежний водний простір, хвилі піднімаються й ростуть, розбиваються об берег прямо біля Ваших ніг і відповзають назад. Якщо ви про щось думаєте, ваші думки відносять хвилі. Ви бачите чистий берег і воду. Ви дивитеся на хвилі, і відчуття спокою наповнює вашу душу. Це – ваш власний світ, сповнений спокою. Ви можете відчути його в будь-який момент. Ви – володар цього світу, його центр та його частина. Залишіться в цьому стані деякий час, а потім повільно «повертайтеся» назад.

V. Вправа «Якими ми були в дитинстві»

Мета: самоспівставлення себе в минулому і теперішньому часі, оцінка оточуючих.

Учасник сідає на «гарячий» стілець. Решта створює напроти нього півколо. Ведучий пропонує:

«Подивіться на учасника, що сидить у центрі кола. Спробуйте уявити, як він виглядав у дитинстві, який носив одяг, які мав іграшки, що любив робити, що їсти…».

Коли група висловлюється , «гарячий стілець» мовчить. Він висловлюється після того, як поділиться своїми фантазіями останній член групи.

Потім тренер запитує:

–  Що з того, що говорила група, збігалося, а що – ні? Чи легко було сидіти на «гарячому» стільці? Чи є щось у вас, ваших вподобаннях з дитинства зараз? Де ви почувалися спокійніше – на стільці чи у групі? Вам хотілося швидше піти, чи посидіти довше?

VI. Інформаційне повідомлення «Поради щодо підвищення самоповаги».

Те, якої людина думки про себе, залежить від того, наскільки вона себе приймає, вірить у себе та свої можливості. Люди, які почуваються щасливими, вважають, що їх люблять, що вони є потрібними, що до них добре ставляться інші, що вони здібні та їх цінують. Вони мислять позитивно, зростає їхня самоповага. Ви зможете почуватися щасливішими, будувати добрі взаємини з іншими людьми, якщо навчитеся поважати себе.

Ті, хто навчився поважати себе, як правило, приймають і інших. Тобто, якщо ви доброї думки про себе, то добре думатимеш і про інших, і навпаки.

Є речі, які важко визнати перед самим собою. Так, той, хто приховує у собі ворожість, критикуватиме людей, які демонструють ворожість. Якщо ви знаєте і приймаєте свої власні почуття, навіть ті, які вважаєте негативними, то легше приймаєте їх і в інших людей, вибачаєте їм слабкості.

Прийняття свого «Я» породжується усвідомленням того, що тебе приймають інші. Воно посилюється, якщо тебе приймають люди, яких ти шануєш. Пригадай тих людей, які тебе приймають і люблять, і твоє прийняття власного «Я» посилиться, зросте самоповага.

Людина, яка себе не цінує, підсвідомо налаштовується на те, що й інші не будуть її цінувати, внаслідок цього вона поводиться таким чином, що, дійсно, й немає за що цінувати. Люди починають відвертатися від неї. З іншого боку, людина, яка приймає себе, налаштовується на те, що й інші теж до неї добре ставляться.

На жаль, часто трапляються думки, які завдають нам болю. Ми втрачаємо через них енергію, упевненість у собі. Іноді таких негативних думок буває більше, ніж позитивних. Тому важливо навчитися мислити позитивно: навіть у складних ситуаціях бачити і цінувати досвід, який сприятиме вашому росту.

Ми почуватимемося вартими шани і любові лиш тоді, коли будемо впевнені, що нас люблять такими, якими є насправді, а не «нашу маску», яка приховує наше правдиве «Я».

VII. Вправи «Пишемо послання»; «Я ціную в тобі…».

Мета: Підвищення самовпевненості, підкріплення позитиву від оточуючих. Активізація позитивних сторін власної особистості через оцінку та ставлення інших, одержати позитивне підкріплення від значимого оточення.

Процедура: Учасники на аркушах паперу пишуть один одному «послання», що являють собою продовження фраз: «Я ціную в тобі…», «Мені подобається, як ти…». Послання можуть бути анонімними, вони перелаються адресату через ведучого  і мають бути  написані всім учасникам групи, керуючись принципом чесності та відвертості. Перед початком вправи дається установка помітити щось позитивне, цінні риси навіть в тих людях, які не дуже подобаються.

По закінченні – обговорення та рефлексія. (Цією вправою доцільно завершувати психотренінг)

VIII. прощання в колі «Я хочу тобі подарувати…» 

77768842_fon_ryabina1

ЗАНЯТТЯ 4

Мої сильні сторони

 

 I. Вступне слово психолога

Доброго дня, щиро вітаю всіх Вас, хто сьогодні присутній у цьому колі, колі приємних зустрічей.

Сьогодні я б хотіла продовжити розмову про самопізнання своєї сутності у різних ситуаціях життя, про свої сильні сторони, про самовдосконалення людини.

Кожна людина має свої сильні сторони і саме на них будує своє спілкування з іншими. Якщо ти з’ясуєш власні сильні сторони, то цим збільшиш самоповагу і поглибиш прийняття себе іншими людьми.

Далі…  Віра в свої сили, в свою цінність послаблює неспокій та страх за свої слабкі сторони.

 ІІ. Релаксаційний комплекс «Золотий мандрівник» – медитація.

Сядьте зручно… Замружте очі й глибоко вдихніть повітря. Уявіть, що золоте світло поступово наповнює ваше серце, руки і ноги. Тіло починає світитися. Ви глибоко дихаєте, випромінюючи золоте світло. Ви стаєте все світлішим.

Уявіть, що у вашому серці знаходиться золота куля світла. Це – золотий мандрівник. Подивіться, куди він вас поведе, послухайте, що він вам говорить. Після цього відкрийте очі. Тепер золотий мандрівник завжди з вами. Ви можете думати про нього як про енергію, мир, силу або світло, що несе любов.

 ІІІ. Мої сильні сторони

Одним зі способів прийняття себе є поглиблення усвідомлення своєї вартості. Кожна людина має свої сильні сторони і саме на них будує спілкування з іншими. Іноді людина навіть не усвідомлює своїх сильних сторін. Якщо ти з’ясуєш власні сильні сторони, то цим збільшиш самоповагу і поглибиш прийняття себе іншими людьми. Метою наступної вправи є зміцнення віри у себе.

Вправа З

Спершу пригадай, що ти робиш добре, чим пишаєшся. Згадай свої успіхи в минулому. Запиши: «Мої досягнення — це…» (З—5 хвилин).

А тепер поділіться на пари. Ко­жен почергово повинен розказати про свої успіхи. Після цього з до­помогою партнера поміркуй над тим, які саме твої сильні сторони сприяли досягненню успіху. Запи­ши: «Мої сильні сторони — це…» (6—10 хвилин).

Тепер кожен зачитує свої сильні сторони. І далі запитує у всіх: «Які ще сильні сторони ви у мене по­мітили?», «Що може заважати мені використовувати свої сильні сторо­ни?» Запиши: «Перешкоди у вико­ристанні моїх сильних сторін —це…»

 IV. Вправа «Ти молодець тому, що…»

Мета: отримати навички надання допомоги, підтримки самоповаги людині в складній ситуації, усвідомити наявності цих проявів у власному досвіді.

Інструкція: Розбийтеся, будь-ласка, на пари. Зараз одному з Вас необхідно сказати три фрази, які розпочинаються словами «Мене не люблять за те, що…». Ваш партнер повинен на кожну з них відповісти фразою «Все одно ти молодець, тому що…». Потім потрібно помінятися ролями і повторити вправу.

Рефлексія: Що ви відчули під час виконання цієї вправи? Чи всі змогли відреагувати на слова партнера таким чином? Чому? Чи сподобалося вам надавати допомогу іншій людині в такій формі. Що ви відчували, коли у такий спосіб підтримували Вас? Як часто ви реагуєте на прояви інших людей таким чином? Чи часто ви отримуєте підтримку від інших людей?

 V. Вправа «Король – Королева»

Мета: усвідомити та оцінити можливості та наслідки проявів владних мотивів у власній поведінці.

Інструкція: Хто з вас коли-небудь мріяв стати королем чи королевою? Хто хоче зараз спробувати себе в цій ролі? Після того, як з’являється бажаючий, інструкція продовжується. «Тепер – це наш Король. А ми його підлеглі. Король протягом 10хв. буде керувати нами, нашими діями, віддавати нам накази. Ми повинні виконувати накази нашого Короля».

Рефлексія: Чи сподобалося бути Королем? Чи виникало відчуття влади над іншими людьми? Яким воно було? Король залишився задоволеним своїм правлінням, своїми наказами та їх виконанням? Що відчували «підлеглі» Короля? Які його дії, слова створювали дискомфорт чи невдоволення? Які прояви викликали підтримку та схвалення? Як ви гадаєте, чи легко бути хорошим Королем і що для цього потрібно?

VI. Анкета для учасників тренінгу.

 1. Ти задоволений участю у тренінгу?

2. Що тобі найбільше запам’яталося під час тренінгів?

3. Що тобі не сподобалося у тренінгу?

4. В чому тобі допоміг тренінг?

5. Чого ти очікував від тренінгу? Чи здійснилися твої очікування?

6. Які завдання під час тренінгу були для тебе найкориснішими?

7. Які завдання із тренінгу потрібно взагалі вилучити?

8. З ким із членів групи тобі було найприємніше працювати?

9. Як ти оцінюєш твердження «Пізнай себе – пізнаєш інших» після закінчення тренінгу?

10. Твої побажання, поради психологу-тренеру.

 VIII. Прощання в колі «Тепло серця сонечка»

Давайте візьмемося за руки і станемо в коло. Ви відчуваєте долонями тепло своїх друзів, і передаєте їм своє тепло, яке є у Вашому серденьку. Від ваших сердець зараз йде проміння, а це значить, що у вашій душі є сонечко. Проміння вашої любові, посмішки йдуть від вашого серця. Ось зараз притуліть серце-сонечко до свого серця міцно-міцно, щоб воно ввібрало усі найкращі ваші почуття, усю любов, тепло і передайте його один одному.

0_7f152_77e76321_L.gif

Врахування індивідуальних особливостей у вихованні

Врахування індивідуальних особливостей (темперамент)

 

Особливості темпераменту дитини

Дітей із сангвінічним темпераментом характеризують:

 

– легка збудливість почуттів, які не дуже міцні, але відносно стійкі.

– Вони енергійні, активні, довго не витримують одноманітної діяльності,

– здебільшого не сором’язливі, але стримані,

– легко спілкуються,

– користуються повагою ровесників,

– не схильні ображатись,

– беруть участь у громадській роботі класу і школи.

 

За сприятливих умов виховання ростуть спокійними, в міру рухливими, адекватно реагують на зміну обставин,

за несприятливих – виявляють байдужість, безвідповідальність, несамокритичність.

 

У роботі з такими дітьми слід враховувати:

– Сангвініки швидко освоюють правила поведінки й уміння ними керуватися засвоюють легко, але без систематичних вправ швидко втрачають.

– Завдяки рухливості швидко піддаються як позитивному, так і негативному впливу.

– На зауваження дорослих реагують спокійно, не опираючись.

– Такі учні досить комфортно відчувають себе, як при письмовій так і при усній відповіді. Зовнішні фактори їх майже не відволікають.

– Досить відповідальні тривалі справи (наприклад звання старости класу, або керівника по дисципліні) сангвінікам не слід доручати. Вони проявлять незвичайну активність, та на протязі місяцю втратять усякій інтерес до цієї роботи. Але з сангвініків вийде справжній активіст у розважальних культмасових справах, або класний репортер.

– Опитування домашнього завдання слід починати саме з таких учнів.

– Сангвініки будуть брати активну участь у розборі нової теми, навіть якщо вона їм не цікава.

 

Діти холеричного типу темпераменту характеризуються:

 

– легкою збудливістю почуттів, силою і стійкістю їх у часі.

– Енергійною та різкою поведінкою

– Бурхливо реагують на подразники

– Важко переключаються на спокійнішу справу

– У колективі прагнуть самостверджуватись

– Люблять організовувати ігри

– Охоче залучаються до різних видів діяльності

За правильних умов виховання холерики виявляють активність, наполегливість у роботі,         за неправильних стають неслухняними, запальними, образливими. Покарання, зауваження дорослих діють на них негативно, збуджують, роблять їх грубими, викликають намагання вчинити ” на зло”.

 

У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

– зважати на їхні особливості,

– бути спокійним, доброзичливим, але вимогливим ставленням формувати стриманість.

– При навчанні (особливо на заліку) враховувати те, що такій дитині легше буде відповідати усно, ніж писати все що їй відомо по даному питанню. Холерики тяжко переносять однотипну діяльність. Тому вони просто не зможуть виконати письмову роботу на високому рівні.

– Пам’ятати, що чим довше йде робота (диктант, контрольна тощо) тим більше холерик зробить помилок.

– Перевірку домашнього завдання також можна починати з холериків, вони навряд розгубляться. Також холерики не відчувають ніяких труднощів від неочікуваних поточних запитань.

– У опрацюванні нової теми можете сміливо покладатися на їхню активність, якщо зможете заохотити та зацікавити їх. Проте, холерики як швидко запам’ятовують інформацію, так же швидко і забувають її.

 

У дітей флегматичного типу темпераменту :

 

– Почуття важко збуджувані, проте тривалі і стійкі.

– Флегматик повільний, неохоче спілкується, часто нехтує тим, що вимагає швидкості, зайвих рухів.

– Уникає доручень, але отримавши їх, виконує бажання, хоч і не поспішаючи, дотримується порядку, організованості.

– Ухиляється від конфліктів, його важко образити, але, вступивши в конфлікт, глибоко переживає, хоч зовні не демонструє цього.

 

За сприятливих виховних умов такі діти виростають вдумливими, слухняними, організованими, добре сприймають зауваження дорослих, виправляють

помилки;    за несприятливих – лінивими, байдужими, апатичними, пасивними.

 

У спілкуванні з такими дітьми потрібно:

– Щоб посилити активність флегматиків, їх слід залучати до ігор, спорту 0 Надати доручення, які в першу чергу потребують відповідальності та чесності. Тоді учень буде відчувати себе потрібним у колективі.

– Враховувати, що такої дитині краще дати не обмежену часом письмову відповідь, ніж викликати відповідати усно. В цьому випадку флегматик може почати з «іншого кінця» питання та його відповідь займе величезну кількість часу.

– Враховувати, що високий темп ставлення запитань збиває з толку таку дитину.

– Враховувати, що для флегматика не має нічого більш складнішого, як виконання завдань на відведений час. Однак саме такі учні можуть працювати дуже довго без суттєвих помилок та стомлення.

– Не слід активно запитувати таку дитину під час пояснення нової теми, їй, як нікому іншому потрібен час у оволодінні інформацією, але отриманні знання зберігаються у пам’яті флегматика надовго.

– Враховувати, що ситуації у яких потрібно розподілити увагу або переключення її з одного виду діяльності на другий, флегматик переносить дуже важко.

 

Діти з меланхолічним темпераментом:

 

– надзвичайно чутливі. Почуття, що легко виникають у них, є міцними й стійкими у часі.

– сором’язливі

– малоактивні

– важко пристосовуються до нових обставин

– відзначаються хворобливою вразливістю

– швидко втомлюються

– невпевнені у своїх силах

– часто мають поганий настрій,

– почувають страхом перед труднощами

– скаржаться на ровесників

– бояться образ, часто плачуть, намагаються гратися самостійно

 

Педагогу у роботі з такими дітьми слід :

– Підтримувати таку дитину, підбадьорювати. Але не у якому разі не робити акцент на її помилках. Різке зауваження від вчителя може викликати великі труднощі під час наступної роботи на уроці. Такій дитині буде достатньо й вашого погляду.

– Доручити дитині якусь корисну та важливу справу в класі. Меланхоліку просто необхідно відчути себе потрібним у класі.

– Враховувати, переживання дитини. Якщо меланхолік за щось переживає, він не зможе дати повну відповідь на запитання, навіть якщо знає матеріал досконально. Тому має сенс запитати у такого учня, чи згоден він з отриманою оцінкою, або бажає перездати її протягом дня.

– Враховувати, що меланхоліки побоюючись труднощів, будучи невпевненими у своїх силах, вони губляться при опитуванні, виконанні контрольних робіт, хоч мають знання. Тому можливо має смисл залікові відповіді приймати у таких дітей в індивідуальній формі.

– При опануванні нової теми такі діти сидять мовчки, їм краще слухати, а дома ще раз самим прочитати, вивчити матеріал. Тільки тоді вони будуть впевненні у своїй відповіді, а отриманні знання залишаться у них надовго.

– Перевірку домашнього завдання не слід починати з меланхоліків, вони легко можуть розгубитися. Краще надати їм декілька хвилин для підготовки. 0 Враховувати, що такі дітей дуже відволікає шум, та будь яка неспокійна обстановка.

– Враховувати, що таких дітей особливо пугають: серйозні самостійні роботи на які відведено певний час; неочікувані запитання, потребуючі негайної відповіді.

– Відповідь такої дитини не в якому разі не слід критикувати. Тому що меланхолік прийме це дуже близько та весь день буде переживати з цього приводу.

 

Процес навчання збудований таким чином, що саме активні діти (сангвініки та холерики) мають великі переваги: вони швидко запам’ятовують, відновлюють інформацію, отримують оцінку і також швидко  її забувають.       Проте, меланхоліки та флегматики, якщо вчитель правильно побудує процес навчання, зможуть бути надійною опорою, тому що саме вони самостійно проникають глибше у тему та часто знають більше шкільної програми. Флегматики полюбляють зосереджуватися на будь яким виді діяльності, тому саме вони поступово розв’яжуть саму важку задачу.       У них         та         сангвініках вистане самостійності для вирішення багатьох завдань. Саме для таких учнів оптимальною формою заліку будуть тестові завдання.

У природі ніколи не зустрічається «чистого» типу темпераменту. Але один- два з них ярко виражені у кожної дитини. Спробуйте врахувати ці особливості у своїй роботі, правильно роздавати завдання та опиратися на сильні сторони. Це забезпечить ефективність навчання та виховання кожного учня.

 

Виховуємо хлопчиків виховуємо дівчаток

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

(психолого- педагогічні рекомендації тендерного виховання)

  • Ніколи не забувайте,що перед вами не просто дитина,а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття,мислення,емоцій. Виховувати,навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно.
  • Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток,не ставте одних за приклад іншимівони різні,навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників- хлопчиків.
  • Не забувайте,що хлопчики і дівчатка по-різному бачать,чують,відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
  • Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно і морально.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.

  • Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
  • Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути
  • Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
  • Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

  • Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
  • Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
  • Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
  • Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
  • Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими, «лінощі» дитини – сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
  • Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).
  • Дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
  • 3 дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
  • Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
  • Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам’ятайте, що ми часто не до оцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

  • Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
  • Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Ного мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
  • Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
  • Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

 

Заняття У сонечка вчимося доброти

У сонечка вчимося доброти

 

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності через знайомлення їх зі змістом казки. Актуалізувати вживання якісних прикметників. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати добряку, бажання допомагати іншим.

Словник: якісні прикметники на позначення характеристик сонця та вітру.

Обладнання: магнітна дошка; зображення лагідного сонечка та сонця, затуленого хмаринкою, сонячних промінців, сонячних зайчиків, сердитого вітру, дощика; наголівники хмаринок; прозора блакитна хустинка.

 

Хід заняття:

    Психолог:

Сонечко встало ранесенько,

Вмилось росою чистесенько,

Застрибали зайчики сонячні,

Задзвеніли промінчики сонячно.

Прокидайтесь, дорослі і діти/

Зацвітайте на луках, квіти!

Задзвеніть переспівами пташки!

Розправляйте крильця, комашки!

Зустріне вас сонце ласкою,

Поведе по стежинах казкою.

— Казка, з якою я вас ознайомлю сьогодні, присвячена сонечку та віт­ру. Вона так і називається: “Сонце та Вітер”. Сідайте на килимок зручненько й слухайте мене гарненько.

Психолог виставляє зображення усміхненого Сонечка та сердитого Вітра й розповідає дітям казку.

Психолог: А тепер подумайте й скажіть: хто вам більше сподо­бався в казці — Сонце чи Ві­тер? Поясніть свій вибір.

Діти. Сподобалося Сонце, бо воно добре, лагідне й ні­кому не чинить зла.

Психолог: А чи сподо­бався вам Вітер?

Діти. Ні, бо він сердитий, лихий.

Психолог: Тож запам’ятайте, діти, слова Сон­ця: “Добром і ласкою можна зробити більше, ніж гнівом”. Назвіть, будь ласка, слова, якими вам хоті­лося б звернутися до Сонечка.

Діти. Сонечко любе, золоте, щедре, лагідне, яск­раве, усміхнене, променисте, ясне, веселе.

Психолог: А тепер уважно погляньмо на Вітра. Пригадайте його поведінку в нашій казці. Як можемо його назвати: Вітер, Віт­рик, Вітерець, а чи Віт­рище?

Діти. Вітрище.

Психолог: Вітрище який?

Діти. Дошкульний, сильний, сердитий, прони­зливий, поривчастий, колю­чий, холодний, злий.

Психолог: Якої шкоди завдає природі такий Вітрище?

Діти. Він ламає дерева, здіймає пі­сок, зриває дахи з будівель, перевертає човни й на­віть кораблі на морі.

Психолог: У Вітрища є молодший брат — його називають Вітриком. Послухайте, як іще лагідно зву­чить його ім’я: Вітричок, Вітерець. Як ви. гадаєте, який характер має Вітрик?

Діти. Він лагідний, тихий, приємний, теплий, легенький, пустотливий, веселий.

Психолог: А чи хотілося б вам пограти з ним?

Діти. Так!

Психолог: Тож пограймо. Спочатку лічилкою виберемо Вітрика. Ставаймо в коло.

Розлітайтесь, хмарки, сонечко, світи!

Вітерцем сьогодні у нас будеш ти!

Дитина-Вітрик виходить у коло. В руках у нього — прозора блакитна хустинка.

Психолог: Розкажи нам, Вітрику, про себе.

Вітрик. Я намагаюся нікому нічого поганого не ро­бити. Але й хвалити себе за добрі справи не хочу.

Психолог: Молодець, Вітрику! Недаремно в на­роді кажуть: “Не хвали сам себе нехай люди похвалять”. Наші діти знають, за що тебе можна похвалити, бо ти робиш чимало добрих і корисних справ.

Проводиться гра “Вітрик-помічник”. Вітрик почер­гово кидає дітям хустинку. Хто упіймає, той про добру справу Вітрика розповідає.

Діти. Допомагає підганяти вітрильники на морі. Дме на пухнасті кульки кульбабок, і насіннячко роз­літається по всьому лузі. Пташенятко погойдає на гілочці — воно й заснуло. Допомагає дітям надувати повітряні кульки. Допомагає дути у свищики. Кру­тить крила вітряків. Допомагає сушити розвішану білизну. Допомагає літати метеликам і пташкам, а ще — сніжинкам. Допомагає запустити повітряного змія. Приганяє дощову хмаринку, з якої падає на землю життєдайний дощик.

Психолог: А зараз ми з вами пограємо в гру, в якій усі ви станете дощовими хмаринками.

Проводиться гра “Вітрик і хмаринки”. У наголівниках хмаринок і зі дрібним дощиком у руках діти, зма­хуючи руками, вільно рухаються по кімнаті, а Вітрик підганяє їх. Коли він зупиняється, зупиняються й хма­ринки. Вітрик підходить до кожної хмаринки й про­сить розповісти, кого вона напоїла дощем. Закін­чивши розповідати, хмаринки продовжують довільно рухатись по кімнаті, а потім за сигналом вихователя підбігають до нього.

Психолог: Бачу, ви добрі й турботливі хмарин­ки. Небом літали, всіх дощиком напували. Добрі но­вини швидко по світу летять, ось і я почула таке:

♦    Квіточка, яку ти напоїла, швидко розцвіла.

¨     Струмочок, який напився твого дощику, ожив і побіг долиною, щоб напувати водою пташок і звірят.

♦     Дерева й кущі, вмиті водичкою, зраділи, ожи­ли й весело зашелестіли зеленими  листочками.

♦    В озері, що зміліло, знову плавають рибки.

♦   Ластівка, яка знемагала від спраги, напилася сама й напоїла своїх пташенят.

♦   Дощик загасив лісову пожежу.

Ваші, хмаринки, дощові краплинки заграли на сонечку різноколірними барвами, і всі милувалися красунею-веселкою. Від ваших добрих справ радіє вся земля, й сонечко на небі засяяло, засміялося. (Показує зображення усміхненого Сонця). Гарне наше Сонечко, але мені здається, що чогось йому не ви­стачає. Чого саме?

Діти. Сонячних промінців.

Психолог: Так, кожний промінець у Сонця — це його добра справа. А промінців у Сонця ой як багато! Пограймо ж у гру “Сонячний промінчик”.

Діти почергово називають добрі справи, які може зробити Сонечко. Відповівши, прикріплюють до ньо­го промінець.

Діти. Завдяки Сонечку все росте. Воно допома­гає видужати хворому. А ще — може насмішити. Со­нечко освітлює темні куточки в кімнаті, щоб малята не боялися їх. Будить природу після зимового сну. Допомагає овочам та фруктам достигати. Визначає, коли час уставати чи лягати спати. Допомагає за­смагнути.

Психолог: Молодці, діти! Погляньмо, як Сонеч­ко засяяло, бо чимало доброго робить, мандруючи світом. Сонечко посилає свої промінці на землю. Вони всюди бувають, усе бачать й усе чують. По­кликало Сонечко до себе найвеселішого Промінчика й просить його розповісти, які добрі справи роб­лять діти. А Промінчик і каже йому; “А ти попроси дітей — нехай вони самі розкажуть тобі про це”.

Проводиться гра “Чарівний промінець”. Лічилкою вибирається Сонечко:  “Розлітайтесь, хмарки, веселі ко рости! Сонечком сьогодні у нас будеш ти!” До кого Сонечко торнеться промінцем, той розповідає про добру справу, яку він зробив.

Діти. Я допоміг мамі прибрати в хаті. Разом із татом посадив деревце біля будинку. Поступився мі­сцем у трамваї бабусі. Доглядав за молодшою сес­тричкою. Допомагав дорослим на дачі збирати по­мідори. Допоміг татові змайструвати годівничку (шпаківню) для птахів.

Психолог: Діти, Сонечко втішене, що ви роби­те так багато добрих справ. А тепер скажіть: чого ви навчились у нього?

Проводиться гра “Сонячні зай­чики”. Діти стоять у колі, про­стягнувши руки до Сонечка. Кому воно покладе на долоню сонячного зайчика, той каже, чого він навчився у Сонечка.

Діти. Я вивчив пісеньку про Со­нечко. Я знаю віршика про Сонечко. Я можу загадати загадку про Сонечко. Я навчився говорити сонячні слова. Я навчився сонячно всміха­тися. Я вмію танцювати сонячний танок.

Психолог: Нумо, діти, скажемо одне одному со­нячні слова, сонячно всміхнімося й усі гуртом затан­цюємо сонячний танок.

Під музичний супровід діти імпровізують, тримаючи над головою сонячних зайчиків.

Заняття Поведи нас, Колобок, у казку!

Поведи нас, Колобок, у казку!

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності. Формувати вміння висловлювати власну думку. Домагатися відтворення зображальними засобами характеру та настрою казкового персонажа. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати співчуття, доброзичливе став­лення до слабшого, бажання допомагати йому.

Словник: якісні прикметники-антоніми.

Обладнання: мальована “Книжка казок”, ілюстрації до казки “Колобок”, іграшковий Колобок, пеньок, наголівники казкових героїв, схематичне зображення облич, люстерка, тонований папір різних відтінків, гуашеві фарби, олівці, фломастери, крейдочки, пензлики, підкладки, ємкості з водою, серветки.

Хід  заняття:

Психолог:

Казок ми знаємо багато,

 їх любим слухати, читати.

“Книжку казок” відкриваймо

З нею у мандри рушаймо!

Показує дітям “Книжку казок” у малюнках, розгортає її.

Психолог: Ця книжка незвичайна — тут живуть казки. Але всі вони не писані словами, а зображені в картинках. Спробуймо впізнати, які в цій книжці зібрані казки.

Проводиться гра “Впізнай казку”. Вихователь по­чергово показує малюнки, а діти впізнають і назива­ють, яку казку вони ілюструють. Остання ілюстра­ція— до казки “Колобок”.

 

Психолог:

Колобок, рум’яний бік,

Він від Діда й Баби втік

До садочка докотився 

Тут із дітьми подружився.

Вас запрошує до казки,

Тож пограйте з ним, будь ласка!

 

Викочує іграшкового Колобка.

— Який же ти, Колобочку, гарний, веселий та ру­м’яний! А ми про тебе казку читали. Але ж нібито тебе Лисичка з’їла? Ми всі радіємо, що насправді ти живий та здоровий! Може, ти розповіси нам, як тобі вдалося втекти від хитрої Лисички?

Колобок. Всі знають, що Лисичка хитра, та я ви­рішив ЇЇ перехитрити.

Психолог: Цікаво, цікаво! Як же тобі це вда­лося?

 Колобок. А я заспівав їй зовсім іншу пісеньку:

 

Я, кругленький Колобок,

Прикотився на лужок.

З борошна мене місили,

Сіллю, перцем притрусили.

Тож тепер я ось який

І солоний, і гіркий!

 

— Лисичка послухала це, уважно поглянула на ме­не та й побігла до лісу.

Психолог: Який же ти кмітливий! Діти, пограй­мо з розумним Колобком. Нехай кожен із вас скаже: що він іще міг би зробити, аби врятуватися від Ли­сички?

Діти. Міг повиснути на дереві, як яблучко. Міг за­ховатися всередині великої ромашки. Міг обмаза­тися медом, покачатися в соснових голках — і став би схожий на їжачка. Міг заховатись у білчине дуп­ло. Міг забігти за кущик або-в густу траву.

Психолог: Ви такі вигадливі! Придумали чи­мало цікавого, щоб допомогти Колобкові врятува­тися від хитрої Лисички. Отож відома оповідка про Колобка має щасливий кінець. І дорослі, й діти лю­блять казку за те, що в ній найчастіше добро пере­магає … що? (—Зло). Справді, багато казок закінчу­ються добре, але ж і не всі. Пропоную вам пограти у гру “Я молодець, у казки інший кінець”. Згода? Я розповідатиму закінчення казки, а ви вгадувати­мете її назву й придумуватимете інший кінець.

Діти розміщуються на килимку навколо пенька, на якому сидить Колобок. Вихователь розповідає закінчення якоїсь казки. Потім промовляє: “Я моло­дець, у казки інший кінець”, сідає на пеньок, бере Колобка на коліна й подає свій варіант кінцівки. Наприклад:

— Заліз Ведмідь у теремок — той захитався і роз­валився (“Теремок”).

Діти. Зібралися всі звірі на раду й вирішили збу­дувати новий теремок. І вийшов він у них ще кра­щий — більший та міцніший. Та й стали звірі там дружно жити.

Варіанти знайомих дітям закінчень казок для зміни їх:

♦ А Курочка й каже: “Не плач, діду, не плач, бабо! Я знесу вам яєчко — не просте, а золоте!” (“Курочка Ряба”).

♦ Собачка: “Гав-гав-гав!” — Звірі злякалися, вихопи­лися з рукавички та й  розбіглися хто куди (“Рука­вичка “).

♦ Стали мишенята з-за столу вилазити, а Півник їх і не затримував (“Колосок”).

♦ Сита й весела, помахуючи хвостом, побігла Лисич­ка лісом, а кошенята залишилися голодними (“Лисичка – суддя”).

♦ Почали кликати Снігуроньку: “Ау, ау, Снігуронь­ко!”— Та тільки луна лісом пішла (“Снігуронька”).

♦ Скинули дикі качки дівчині по пір’ячку — зробила­ ся вона качечкою та й полетіла. А дід і баба знову залишилися самі (“Кривенька Качечка”).

♦ Не послухався Півник сестрички — покотився по льоду. Лід проломився, Півник шубовсть у воду — тільки його й бачили (“Півник та Курочка”).

Психолог: Я ще раз переконалася, що ви ро­зумні й кмітливі. Всі кінцівки казок, які ви придума­ли, досить цікаві. А зараз пограймо у гру “Здога­дайся, хто це”. У ній ви маєте впізнати казкового героя за його характером.

Діти стають у коло. Вихователь почергово котить ді­тям Колобка, називаючи слово-означення. Дитина відповідає і котить Колобка назад. Якщо не змогла правильно відповісти, присідає. Наступний відпові­дає лише за себе або виручає товариша, відповівши на додаткове запитання.

Злий, як …                                   Лагідний, як …
                  (собака)                                        (кошеня)
Хитрий, як …                               Замурзаний, ніби …
                  (лис)                                          (порося)
Боязкий, як …                              Задерикуватий, наче …
                 (заєць)                                        (півень)
Працьовитий, як …                      Спритний, мов …
                 (бджола)                                       (білка)
Упертий, як …                               Дужий, як …
                   (баран)                                         (лев)
Мудрий, як …                                Дружні, як …
                    (сова)                                            (мурахи)

     Психолог: А тепер спробуйте самі визначити характер казкового героя. Пограймо в гру “Які вони?”

Повільно називається ім’я казкового героя, й діти передають Колобка по колу. У кого в руках він опи­ниться, той називає відповідну рису характеру на­званого персонажа.

Коза-Дереза …                      Їжачок-Хитрячок…
(вперта)                                    (хитрий)
Мишенята Круть і Верть …    Баба Яга …
(ледачі)                                    (зла)
Двоє кошенят …                    Котигорошко …
(жадібні)                                 (сильний)
Івасик-Телесик …                   Язиката Хвеська …
(кмітливий)                             (балакуча)
Пан Коцький …                     Дідова Дочка …
(пихатий)                                   (мудра)

    Психолог: Діти, які риси характеру вам подо­баються в іншій людині?

    Діти. Доброта, щедрість, чуйність, щирість, муд­рість, чесність, порядність.

    Психолог: На жаль, не всі люди й не всі казко­ві герої мають позитивні риси. Але все одно вони хочуть подружитися ;.! вами. Мені здається, якщо при­ймете їхню дружбу, то допоможете їм перевихова­тися. Ви згодні заприязнитися з казковими героя­ми? (— Так!) Тож пограймо в гру “Коло скликає друзів”. Кожен із вас має добре поміркувати й ви­рішити, якого саме казкового героя хоче зобрази­ти. Основна вимога гри — якомога правдивіше від­творювати характер обраного персонажа.

Діти вибирають наголівники, допомагають одне од­ному вдягти їх і стають у коло. Якщо педагог не зовсім упевнений у можливостях вихованців, він бере на себе найважчу роль, наприклад, Баби Яги, і розпо­чинає гру. Розповівши причину свого поганого ха­рактеру, простягає руку дружби. Діти пропонують їй свою допомогу й кладуть зверху свої руки.

     Дорослий. Я — Баба Яга, Кістяна Нога. Мене ма­ють за лиху й негарну. Хочете, розповім вам, чого я такою стала? Колись була маленькою, гарненькою дівчинкою, і всі називали мене Ягусею. Та одного разу я послизнулася, впала й зламала ногу. Відтоді назавжди залишилася кульгавою. Недобрі діти на­сміхалися з мене, лупцювали. От я й стала злою. А негарна я від того, що вже не розчісувалася, не вми­валася. Мабуть, ви також не захочете зі мною дружити.

    Діти. Я тебе пожалію, дружитиму з тобою. Пода­рую тобі гребінець. Поведу тебе до перукарні. По­дарую тобі чарівне дзеркальце. Зроблю тобі гар­неньке намисто. Попрошу кравця пошити тобі нове вбрання.

    Дитина. Я — Вовк. Я у лісі найголовніший, бо та­кий злий, що всі мене бояться. Гадаю, що й ви зі мною не захочете дружити.

    Діти. Я поведу тебе до лікаря Айболитя — нехай він випише тобі таблетки від злості. Приготую смач­ний овочевий салат і почастую тебе. Навчу тебе го­тувати різні смачні страви з грибів та ягід. Подарую тобі книжку “Страви з овочів та фруктів”.

    Дитина. Я —Зайчик-Побігайчик. Я такий малень­кий, слабенький, усього боюся. Ніхто зі мною не хоче дружити, а лише всі ображають мене. Я й вас бою­ся. Ви мені нічого лихого не заподієте?

    Психолог: Не бійся, Зайчику! Наші діти добрі й нічого лихого тобі не вчинять. Гадаюі, вони стануть тобі справжніми друзями й захисниками.

    Діти. Я куплю тобі в аптеці таблетки “Антистрахін”, і ти вже не боятимешся нічого. Щоранку робитиму разом із тобою зарядку. Поведу тебе до спортзали, ти тренуватимешся й станеш міцним і здоровим. Допоможу тобі повірити в себе.

   Психолог: Ми з вами вчилися визначати ха­рактери героїв за їхніми вчинками. Від цього зале­жить наше ставлення до них. До речі, характер і настрій людини часто можна визначити за вира­зом ЇЇ обличчя.

Пограймо у гру “Чарівний портрет”. Я назива­тиму казкового героя, а ви добиратимете потрібні слова, які “малюватимуть” його портрет.

Діти сидять за столами. Перед ними — схематичне зображення облич з різними емоціями: радість, злість, страх, спокій, хитрість тощо.

Лисичка-сестричка                    Зайчик-Побігайчик
                          (хитрість)                                          (страх, сум)
Вітрище                                    Снігуронька
                  (злість)                                       (спокій)
Колобок                                   Кривенька Качечка
                       (радість)                                         (доброта)
Їжачок-Хитрячок                            Вовчище-Сірий Бочище
                         (хитрість)                                   (злість)

    Психолог: Подорожуючи по сторінках чарівної книги, ми зустріли там багатьох казкових героїв і подружилися з ними. Серед них були: добрі й … злі; сильній… слабкі; гарній … бридкі; сміливій … боязкі; сумній … веселі; щедрій … жадібні; пра­цьовитій … ледачі.

А тепер нехай кожен намалює того казкового ге­роя, який запам’ятався найбільше. Добре поміркуй­те, який у нього зовнішній вигляд та характер, у якому середовищі він живе.

Це допоможе вам вдало дібрати аркуш паперу по­трібного відтінку та фарби, визначити характерну позу. Який же вираз обличчя відповідає образу ви­браного героя, вам підкаже дзеркальце. Можете за­зирнути в нього й самі зобразити певні почуття і радість чи сум, доброту чи злість, а потім намалю­вати обличчя обраного героя.

Діти підходять до столу вихователя, добирають па­пір, матеріали для малювання (фарби, олівці, фло­мастери чи крейдочки). У разі утруднень педагог до­помагає їм зробити правильний вибір, викладає на столах індивідуальні дзеркальця. В ході роботи кон­тролює виконання дитиною завдання, спрямовує її, запитує, чому саме цього казкового героя вона ви­рішила зобразити. Завершені малюнки виставляють на дошці.

    Психолог: Усі ваші малюнки чудові — з них мож­на скласти нову “Книжку казок”. Я вже й приготува­ла обкладинку для неї. (Показує). Подобається вам? (- Так!)

А щоб наша книжка була цікавою, нехай кожен складе коротеньку оповідку про свого казкового ге­роя, а я запишу її.

Згодом ми підемо до дітей середньої групи й по­даруємо їм нашу книжку. Разом розглянемо малюн­ки, а ви розкажете малятам свої казочки.

Сторінка психолога

 

Кузьмич Оксана Олександрівна

Кузьмич Оксана Олександрівна

народилася  04.01.1974 року. освіта вища, закінчила Рівненський державний гуманітарний університет (дошкільна педагогіка, практична психологія).

Стаж  роботи психологом  в ДНЗ  складає 5 роки, категорія – друга.

На посаді психолога ДНЗ (ясла-садок) -з 2005 року.

Життєве кредо: «Щоб зробити світ кращим, потрібно розцвісти самому».

0_7f152_77e76321_L.gif