Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

5 Сторінка психолога

Сторінка психолога

Заняття У сонечка вчимося доброти

У сонечка вчимося доброти

 

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності через знайомлення їх зі змістом казки. Актуалізувати вживання якісних прикметників. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати добряку, бажання допомагати іншим.

Словник: якісні прикметники на позначення характеристик сонця та вітру.

Обладнання: магнітна дошка; зображення лагідного сонечка та сонця, затуленого хмаринкою, сонячних промінців, сонячних зайчиків, сердитого вітру, дощика; наголівники хмаринок; прозора блакитна хустинка.

 

Хід заняття:

    Психолог:

Сонечко встало ранесенько,

Вмилось росою чистесенько,

Застрибали зайчики сонячні,

Задзвеніли промінчики сонячно.

Прокидайтесь, дорослі і діти/

Зацвітайте на луках, квіти!

Задзвеніть переспівами пташки!

Розправляйте крильця, комашки!

Зустріне вас сонце ласкою,

Поведе по стежинах казкою.

— Казка, з якою я вас ознайомлю сьогодні, присвячена сонечку та віт­ру. Вона так і називається: “Сонце та Вітер”. Сідайте на килимок зручненько й слухайте мене гарненько.

Психолог виставляє зображення усміхненого Сонечка та сердитого Вітра й розповідає дітям казку.

Психолог: А тепер подумайте й скажіть: хто вам більше сподо­бався в казці — Сонце чи Ві­тер? Поясніть свій вибір.

Діти. Сподобалося Сонце, бо воно добре, лагідне й ні­кому не чинить зла.

Психолог: А чи сподо­бався вам Вітер?

Діти. Ні, бо він сердитий, лихий.

Психолог: Тож запам’ятайте, діти, слова Сон­ця: “Добром і ласкою можна зробити більше, ніж гнівом”. Назвіть, будь ласка, слова, якими вам хоті­лося б звернутися до Сонечка.

Діти. Сонечко любе, золоте, щедре, лагідне, яск­раве, усміхнене, променисте, ясне, веселе.

Психолог: А тепер уважно погляньмо на Вітра. Пригадайте його поведінку в нашій казці. Як можемо його назвати: Вітер, Віт­рик, Вітерець, а чи Віт­рище?

Діти. Вітрище.

Психолог: Вітрище який?

Діти. Дошкульний, сильний, сердитий, прони­зливий, поривчастий, колю­чий, холодний, злий.

Психолог: Якої шкоди завдає природі такий Вітрище?

Діти. Він ламає дерева, здіймає пі­сок, зриває дахи з будівель, перевертає човни й на­віть кораблі на морі.

Психолог: У Вітрища є молодший брат — його називають Вітриком. Послухайте, як іще лагідно зву­чить його ім’я: Вітричок, Вітерець. Як ви. гадаєте, який характер має Вітрик?

Діти. Він лагідний, тихий, приємний, теплий, легенький, пустотливий, веселий.

Психолог: А чи хотілося б вам пограти з ним?

Діти. Так!

Психолог: Тож пограймо. Спочатку лічилкою виберемо Вітрика. Ставаймо в коло.

Розлітайтесь, хмарки, сонечко, світи!

Вітерцем сьогодні у нас будеш ти!

Дитина-Вітрик виходить у коло. В руках у нього — прозора блакитна хустинка.

Психолог: Розкажи нам, Вітрику, про себе.

Вітрик. Я намагаюся нікому нічого поганого не ро­бити. Але й хвалити себе за добрі справи не хочу.

Психолог: Молодець, Вітрику! Недаремно в на­роді кажуть: “Не хвали сам себе нехай люди похвалять”. Наші діти знають, за що тебе можна похвалити, бо ти робиш чимало добрих і корисних справ.

Проводиться гра “Вітрик-помічник”. Вітрик почер­гово кидає дітям хустинку. Хто упіймає, той про добру справу Вітрика розповідає.

Діти. Допомагає підганяти вітрильники на морі. Дме на пухнасті кульки кульбабок, і насіннячко роз­літається по всьому лузі. Пташенятко погойдає на гілочці — воно й заснуло. Допомагає дітям надувати повітряні кульки. Допомагає дути у свищики. Кру­тить крила вітряків. Допомагає сушити розвішану білизну. Допомагає літати метеликам і пташкам, а ще — сніжинкам. Допомагає запустити повітряного змія. Приганяє дощову хмаринку, з якої падає на землю життєдайний дощик.

Психолог: А зараз ми з вами пограємо в гру, в якій усі ви станете дощовими хмаринками.

Проводиться гра “Вітрик і хмаринки”. У наголівниках хмаринок і зі дрібним дощиком у руках діти, зма­хуючи руками, вільно рухаються по кімнаті, а Вітрик підганяє їх. Коли він зупиняється, зупиняються й хма­ринки. Вітрик підходить до кожної хмаринки й про­сить розповісти, кого вона напоїла дощем. Закін­чивши розповідати, хмаринки продовжують довільно рухатись по кімнаті, а потім за сигналом вихователя підбігають до нього.

Психолог: Бачу, ви добрі й турботливі хмарин­ки. Небом літали, всіх дощиком напували. Добрі но­вини швидко по світу летять, ось і я почула таке:

♦    Квіточка, яку ти напоїла, швидко розцвіла.

¨     Струмочок, який напився твого дощику, ожив і побіг долиною, щоб напувати водою пташок і звірят.

♦     Дерева й кущі, вмиті водичкою, зраділи, ожи­ли й весело зашелестіли зеленими  листочками.

♦    В озері, що зміліло, знову плавають рибки.

♦   Ластівка, яка знемагала від спраги, напилася сама й напоїла своїх пташенят.

♦   Дощик загасив лісову пожежу.

Ваші, хмаринки, дощові краплинки заграли на сонечку різноколірними барвами, і всі милувалися красунею-веселкою. Від ваших добрих справ радіє вся земля, й сонечко на небі засяяло, засміялося. (Показує зображення усміхненого Сонця). Гарне наше Сонечко, але мені здається, що чогось йому не ви­стачає. Чого саме?

Діти. Сонячних промінців.

Психолог: Так, кожний промінець у Сонця — це його добра справа. А промінців у Сонця ой як багато! Пограймо ж у гру “Сонячний промінчик”.

Діти почергово називають добрі справи, які може зробити Сонечко. Відповівши, прикріплюють до ньо­го промінець.

Діти. Завдяки Сонечку все росте. Воно допома­гає видужати хворому. А ще — може насмішити. Со­нечко освітлює темні куточки в кімнаті, щоб малята не боялися їх. Будить природу після зимового сну. Допомагає овочам та фруктам достигати. Визначає, коли час уставати чи лягати спати. Допомагає за­смагнути.

Психолог: Молодці, діти! Погляньмо, як Сонеч­ко засяяло, бо чимало доброго робить, мандруючи світом. Сонечко посилає свої промінці на землю. Вони всюди бувають, усе бачать й усе чують. По­кликало Сонечко до себе найвеселішого Промінчика й просить його розповісти, які добрі справи роб­лять діти. А Промінчик і каже йому; “А ти попроси дітей — нехай вони самі розкажуть тобі про це”.

Проводиться гра “Чарівний промінець”. Лічилкою вибирається Сонечко:  “Розлітайтесь, хмарки, веселі ко рости! Сонечком сьогодні у нас будеш ти!” До кого Сонечко торнеться промінцем, той розповідає про добру справу, яку він зробив.

Діти. Я допоміг мамі прибрати в хаті. Разом із татом посадив деревце біля будинку. Поступився мі­сцем у трамваї бабусі. Доглядав за молодшою сес­тричкою. Допомагав дорослим на дачі збирати по­мідори. Допоміг татові змайструвати годівничку (шпаківню) для птахів.

Психолог: Діти, Сонечко втішене, що ви роби­те так багато добрих справ. А тепер скажіть: чого ви навчились у нього?

Проводиться гра “Сонячні зай­чики”. Діти стоять у колі, про­стягнувши руки до Сонечка. Кому воно покладе на долоню сонячного зайчика, той каже, чого він навчився у Сонечка.

Діти. Я вивчив пісеньку про Со­нечко. Я знаю віршика про Сонечко. Я можу загадати загадку про Сонечко. Я навчився говорити сонячні слова. Я навчився сонячно всміха­тися. Я вмію танцювати сонячний танок.

Психолог: Нумо, діти, скажемо одне одному со­нячні слова, сонячно всміхнімося й усі гуртом затан­цюємо сонячний танок.

Під музичний супровід діти імпровізують, тримаючи над головою сонячних зайчиків.