Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  

5 Сторінка психолога

Сторінка психолога

Заняття Поведи нас, Колобок, у казку!

Поведи нас, Колобок, у казку!

Програмовий зміст: закладати в дітей основи моральності. Формувати вміння висловлювати власну думку. Домагатися відтворення зображальними засобами характеру та настрою казкового персонажа. Розвивати уяву, слухову увагу та пам’ять, зв’язне мовлення, елементи логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння), вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Виховувати співчуття, доброзичливе став­лення до слабшого, бажання допомагати йому.

Словник: якісні прикметники-антоніми.

Обладнання: мальована “Книжка казок”, ілюстрації до казки “Колобок”, іграшковий Колобок, пеньок, наголівники казкових героїв, схематичне зображення облич, люстерка, тонований папір різних відтінків, гуашеві фарби, олівці, фломастери, крейдочки, пензлики, підкладки, ємкості з водою, серветки.

Хід  заняття:

Психолог:

Казок ми знаємо багато,

 їх любим слухати, читати.

“Книжку казок” відкриваймо

З нею у мандри рушаймо!

Показує дітям “Книжку казок” у малюнках, розгортає її.

Психолог: Ця книжка незвичайна — тут живуть казки. Але всі вони не писані словами, а зображені в картинках. Спробуймо впізнати, які в цій книжці зібрані казки.

Проводиться гра “Впізнай казку”. Вихователь по­чергово показує малюнки, а діти впізнають і назива­ють, яку казку вони ілюструють. Остання ілюстра­ція— до казки “Колобок”.

 

Психолог:

Колобок, рум’яний бік,

Він від Діда й Баби втік

До садочка докотився 

Тут із дітьми подружився.

Вас запрошує до казки,

Тож пограйте з ним, будь ласка!

 

Викочує іграшкового Колобка.

— Який же ти, Колобочку, гарний, веселий та ру­м’яний! А ми про тебе казку читали. Але ж нібито тебе Лисичка з’їла? Ми всі радіємо, що насправді ти живий та здоровий! Може, ти розповіси нам, як тобі вдалося втекти від хитрої Лисички?

Колобок. Всі знають, що Лисичка хитра, та я ви­рішив ЇЇ перехитрити.

Психолог: Цікаво, цікаво! Як же тобі це вда­лося?

 Колобок. А я заспівав їй зовсім іншу пісеньку:

 

Я, кругленький Колобок,

Прикотився на лужок.

З борошна мене місили,

Сіллю, перцем притрусили.

Тож тепер я ось який

І солоний, і гіркий!

 

— Лисичка послухала це, уважно поглянула на ме­не та й побігла до лісу.

Психолог: Який же ти кмітливий! Діти, пограй­мо з розумним Колобком. Нехай кожен із вас скаже: що він іще міг би зробити, аби врятуватися від Ли­сички?

Діти. Міг повиснути на дереві, як яблучко. Міг за­ховатися всередині великої ромашки. Міг обмаза­тися медом, покачатися в соснових голках — і став би схожий на їжачка. Міг заховатись у білчине дуп­ло. Міг забігти за кущик або-в густу траву.

Психолог: Ви такі вигадливі! Придумали чи­мало цікавого, щоб допомогти Колобкові врятува­тися від хитрої Лисички. Отож відома оповідка про Колобка має щасливий кінець. І дорослі, й діти лю­блять казку за те, що в ній найчастіше добро пере­магає … що? (—Зло). Справді, багато казок закінчу­ються добре, але ж і не всі. Пропоную вам пограти у гру “Я молодець, у казки інший кінець”. Згода? Я розповідатиму закінчення казки, а ви вгадувати­мете її назву й придумуватимете інший кінець.

Діти розміщуються на килимку навколо пенька, на якому сидить Колобок. Вихователь розповідає закінчення якоїсь казки. Потім промовляє: “Я моло­дець, у казки інший кінець”, сідає на пеньок, бере Колобка на коліна й подає свій варіант кінцівки. Наприклад:

— Заліз Ведмідь у теремок — той захитався і роз­валився (“Теремок”).

Діти. Зібралися всі звірі на раду й вирішили збу­дувати новий теремок. І вийшов він у них ще кра­щий — більший та міцніший. Та й стали звірі там дружно жити.

Варіанти знайомих дітям закінчень казок для зміни їх:

♦ А Курочка й каже: “Не плач, діду, не плач, бабо! Я знесу вам яєчко — не просте, а золоте!” (“Курочка Ряба”).

♦ Собачка: “Гав-гав-гав!” — Звірі злякалися, вихопи­лися з рукавички та й  розбіглися хто куди (“Рука­вичка “).

♦ Стали мишенята з-за столу вилазити, а Півник їх і не затримував (“Колосок”).

♦ Сита й весела, помахуючи хвостом, побігла Лисич­ка лісом, а кошенята залишилися голодними (“Лисичка – суддя”).

♦ Почали кликати Снігуроньку: “Ау, ау, Снігуронь­ко!”— Та тільки луна лісом пішла (“Снігуронька”).

♦ Скинули дикі качки дівчині по пір’ячку — зробила­ ся вона качечкою та й полетіла. А дід і баба знову залишилися самі (“Кривенька Качечка”).

♦ Не послухався Півник сестрички — покотився по льоду. Лід проломився, Півник шубовсть у воду — тільки його й бачили (“Півник та Курочка”).

Психолог: Я ще раз переконалася, що ви ро­зумні й кмітливі. Всі кінцівки казок, які ви придума­ли, досить цікаві. А зараз пограймо у гру “Здога­дайся, хто це”. У ній ви маєте впізнати казкового героя за його характером.

Діти стають у коло. Вихователь почергово котить ді­тям Колобка, називаючи слово-означення. Дитина відповідає і котить Колобка назад. Якщо не змогла правильно відповісти, присідає. Наступний відпові­дає лише за себе або виручає товариша, відповівши на додаткове запитання.

Злий, як …                                   Лагідний, як …
                  (собака)                                        (кошеня)
Хитрий, як …                               Замурзаний, ніби …
                  (лис)                                          (порося)
Боязкий, як …                              Задерикуватий, наче …
                 (заєць)                                        (півень)
Працьовитий, як …                      Спритний, мов …
                 (бджола)                                       (білка)
Упертий, як …                               Дужий, як …
                   (баран)                                         (лев)
Мудрий, як …                                Дружні, як …
                    (сова)                                            (мурахи)

     Психолог: А тепер спробуйте самі визначити характер казкового героя. Пограймо в гру “Які вони?”

Повільно називається ім’я казкового героя, й діти передають Колобка по колу. У кого в руках він опи­ниться, той називає відповідну рису характеру на­званого персонажа.

Коза-Дереза …                      Їжачок-Хитрячок…
(вперта)                                    (хитрий)
Мишенята Круть і Верть …    Баба Яга …
(ледачі)                                    (зла)
Двоє кошенят …                    Котигорошко …
(жадібні)                                 (сильний)
Івасик-Телесик …                   Язиката Хвеська …
(кмітливий)                             (балакуча)
Пан Коцький …                     Дідова Дочка …
(пихатий)                                   (мудра)

    Психолог: Діти, які риси характеру вам подо­баються в іншій людині?

    Діти. Доброта, щедрість, чуйність, щирість, муд­рість, чесність, порядність.

    Психолог: На жаль, не всі люди й не всі казко­ві герої мають позитивні риси. Але все одно вони хочуть подружитися ;.! вами. Мені здається, якщо при­ймете їхню дружбу, то допоможете їм перевихова­тися. Ви згодні заприязнитися з казковими героя­ми? (— Так!) Тож пограймо в гру “Коло скликає друзів”. Кожен із вас має добре поміркувати й ви­рішити, якого саме казкового героя хоче зобрази­ти. Основна вимога гри — якомога правдивіше від­творювати характер обраного персонажа.

Діти вибирають наголівники, допомагають одне од­ному вдягти їх і стають у коло. Якщо педагог не зовсім упевнений у можливостях вихованців, він бере на себе найважчу роль, наприклад, Баби Яги, і розпо­чинає гру. Розповівши причину свого поганого ха­рактеру, простягає руку дружби. Діти пропонують їй свою допомогу й кладуть зверху свої руки.

     Дорослий. Я — Баба Яга, Кістяна Нога. Мене ма­ють за лиху й негарну. Хочете, розповім вам, чого я такою стала? Колись була маленькою, гарненькою дівчинкою, і всі називали мене Ягусею. Та одного разу я послизнулася, впала й зламала ногу. Відтоді назавжди залишилася кульгавою. Недобрі діти на­сміхалися з мене, лупцювали. От я й стала злою. А негарна я від того, що вже не розчісувалася, не вми­валася. Мабуть, ви також не захочете зі мною дружити.

    Діти. Я тебе пожалію, дружитиму з тобою. Пода­рую тобі гребінець. Поведу тебе до перукарні. По­дарую тобі чарівне дзеркальце. Зроблю тобі гар­неньке намисто. Попрошу кравця пошити тобі нове вбрання.

    Дитина. Я — Вовк. Я у лісі найголовніший, бо та­кий злий, що всі мене бояться. Гадаю, що й ви зі мною не захочете дружити.

    Діти. Я поведу тебе до лікаря Айболитя — нехай він випише тобі таблетки від злості. Приготую смач­ний овочевий салат і почастую тебе. Навчу тебе го­тувати різні смачні страви з грибів та ягід. Подарую тобі книжку “Страви з овочів та фруктів”.

    Дитина. Я —Зайчик-Побігайчик. Я такий малень­кий, слабенький, усього боюся. Ніхто зі мною не хоче дружити, а лише всі ображають мене. Я й вас бою­ся. Ви мені нічого лихого не заподієте?

    Психолог: Не бійся, Зайчику! Наші діти добрі й нічого лихого тобі не вчинять. Гадаюі, вони стануть тобі справжніми друзями й захисниками.

    Діти. Я куплю тобі в аптеці таблетки “Антистрахін”, і ти вже не боятимешся нічого. Щоранку робитиму разом із тобою зарядку. Поведу тебе до спортзали, ти тренуватимешся й станеш міцним і здоровим. Допоможу тобі повірити в себе.

   Психолог: Ми з вами вчилися визначати ха­рактери героїв за їхніми вчинками. Від цього зале­жить наше ставлення до них. До речі, характер і настрій людини часто можна визначити за вира­зом ЇЇ обличчя.

Пограймо у гру “Чарівний портрет”. Я назива­тиму казкового героя, а ви добиратимете потрібні слова, які “малюватимуть” його портрет.

Діти сидять за столами. Перед ними — схематичне зображення облич з різними емоціями: радість, злість, страх, спокій, хитрість тощо.

Лисичка-сестричка                    Зайчик-Побігайчик
                          (хитрість)                                          (страх, сум)
Вітрище                                    Снігуронька
                  (злість)                                       (спокій)
Колобок                                   Кривенька Качечка
                       (радість)                                         (доброта)
Їжачок-Хитрячок                            Вовчище-Сірий Бочище
                         (хитрість)                                   (злість)

    Психолог: Подорожуючи по сторінках чарівної книги, ми зустріли там багатьох казкових героїв і подружилися з ними. Серед них були: добрі й … злі; сильній… слабкі; гарній … бридкі; сміливій … боязкі; сумній … веселі; щедрій … жадібні; пра­цьовитій … ледачі.

А тепер нехай кожен намалює того казкового ге­роя, який запам’ятався найбільше. Добре поміркуй­те, який у нього зовнішній вигляд та характер, у якому середовищі він живе.

Це допоможе вам вдало дібрати аркуш паперу по­трібного відтінку та фарби, визначити характерну позу. Який же вираз обличчя відповідає образу ви­браного героя, вам підкаже дзеркальце. Можете за­зирнути в нього й самі зобразити певні почуття і радість чи сум, доброту чи злість, а потім намалю­вати обличчя обраного героя.

Діти підходять до столу вихователя, добирають па­пір, матеріали для малювання (фарби, олівці, фло­мастери чи крейдочки). У разі утруднень педагог до­помагає їм зробити правильний вибір, викладає на столах індивідуальні дзеркальця. В ході роботи кон­тролює виконання дитиною завдання, спрямовує її, запитує, чому саме цього казкового героя вона ви­рішила зобразити. Завершені малюнки виставляють на дошці.

    Психолог: Усі ваші малюнки чудові — з них мож­на скласти нову “Книжку казок”. Я вже й приготува­ла обкладинку для неї. (Показує). Подобається вам? (- Так!)

А щоб наша книжка була цікавою, нехай кожен складе коротеньку оповідку про свого казкового ге­роя, а я запишу її.

Згодом ми підемо до дітей середньої групи й по­даруємо їм нашу книжку. Разом розглянемо малюн­ки, а ви розкажете малятам свої казочки.